Мені здається, що син із невісткою надто легковажно ставляться до життя. Наче це не їхнє життя, а якась комп’ютерна іграшка. Нічого не нажили, тільки-но на роботу влаштувалися, а вже туди ж – одружуватися, народжувати дітей. Нажити, кажуть, завжди встигнемо. Воно й видно, як вони встигають

Spread the love

Синові та його дружині по двадцять два роки. Здобули освіту, останні вісім місяців працюють і живуть окремо, винаймаючи квартиру. Начебто самостійні, але постійно просять грошей то у нас із чоловіком, то у батьків невістки.

Ми не були категорично проти їхнього весілля, хоч і вважали, що зарано вони це надумали. Життя не бачили, разом пороху не нюхали, жили разом лише три місяці. Не найкращі стартові позиції для початку самостійного сімейного життя.

Я вважала, що їм рік би пожити разом, придивитися один до одного краще, почуття перевірити, а потім уже в РАЦС бігти. Але нас ніхто не питав, а поради пропустили повз вуха.

А тепер проблема стала значно більшою – невістка оголосила, що вона вагітна. Це стало всім несподіванкою, як обухом по голові. Ось куди їм зараз народжувати? Самі на фактично на утриманні в  батьків.

– Ви що, не раді? – Уважно дивився на нас син, коли оголосив про те, що скоро нам бути бабусею та дідусем.

Ми стали пояснювати, що раді-то звичайно раді, але справа в тому, що зараз у них не найстійкіші позиції, щоб народжувати. Вони удвох у дві зарплати не завжди кінці з кінцями зводять, а тут буде дитина, плюс невістка піде у декрет.

Син очікувано відмахнувся від усіх аргументів. Заявив, що не вони перші та не вони останні народжують дітей у таких невизначених умовах.

– Ми хочемо бути молодими батькам, а нажити майно ми завжди встигнемо, – самовпевнено заявив син. Гарні слова, та тільки шкода, що поки що далі цих слів нічого не рухається.

Починаємо питати, де жити планують, на що купувати ліжечко, візок, інші предмети, необхідні дитині. Але молоді батьки дружно пирхають і заявляють, що вони якось розберуться, до пологів ще купа часу.

А вчора стало відомо, що фірма, де працювала невістка, самоліквідується, буде процедура банкрутства, тож усім порадили шукати нові місця, бо ситуація дуже сумна. А куди вона піде? Зараз уже живіт буде видно, а кому потрібна працівниця, яка в декрет піде?

Ми з чоловіком у шоці, батьки невістки у шоці, і тільки молодим усе по боку. Вони так само вважають, що ми дарма згущуємо фарби, все якось буде добре.

Наступного місяця їм навряд чи вдасться самостійно сплатити квартиру, а переїжджати до когось із батьків вони не хочуть. На цю тему ми почули розсуд, що вони з дружиною, взагалі-то, вже дорослі і самі розберуться зі своїм життям, а жити з кимось із батьків, коли вони скоро самі стануть батьками – це моветон.

Подивимося, як вони заспівають, коли припече. А припече навіть раніше, ніж ми думали, бо безробітність невістки втопить сімейний бюджет раніше за намічений термін.

Не розумію, що в них у головах? Чоловік каже, що треба просто дати їм самим напитися з цієї калюжі, щоб потім можна було якось предметно розмовляти. Зараз у молодих якесь спотворене уявлення про майбутнє, де все в них виходить легко.

Я розумію, що вони вже дорослі і самі повинні відповідати за свої рішення, але не можу це прийняти. Хочеться, щоб у них все було добре, а поки що у них виходить через одне місце.