За своє життя всякого побачила, через багато що пройшла. Але не думала, що чоловік і дочка зрадять мене. Чоловік зраджував мені, а дочка все знала

Зараз прокручую все в голові і розумію, що якби я в якихось моментах поводилася б по-іншому, то зараз нічого такого не було б, але я хотіла кращого життя для своєї сім’ї. Зараз намагатимусь все пояснити.

Я прожила у шлюбі зі своїм чоловіком майже 19 років, наступного року мали відзначати ювілей. У нас двоє дітей, старшій дочці 17, синові 9 років.

До народження сина ми жили дружно. У нас була сімʼя середнього достатку, була своя квартира, машина, двічі на рік їздили у відпустку на море всією родиною.

– Пощастило тобі з чоловіком, а мені із зятем, – часто любила примовляти моя мама.

Я тоді не цінувала те, що мала. Все було якось само собою. Своя квартира, хороша зарплата у чоловіка, у мене була улюблена робота, дочка – розумниця. Ми не шикували, але й не бідували.

Того літа, коли ми дізналися про те, що вдруге станемо батьками, дочка поїхала на всі канікули до бабусі, ми з чоловіком вирішили повідомити їм радісну новину вже після їхнього приїзду, телефоном якось не хотілося.

На жаль, вагітність була не такою легкою, але все закінчилося добре, у нас народився здоровенький хлопчик. Я пішла у декрет, чоловік заробляв один.

З народженням другої дитини у нас суттєво збільшилися витрати, памперси, пелюшки, сорочечки, іграшки, дитячі меблі – все це довелося купувати. Ще дочка сильно виросла, довелося оновлювати їй разом майже весь гардероб, та й з появою малюка ми всі троє помітили, що в нашій двохкімнатній квартирі нам стало вже тісно.

– Може, ти б начальству на підвищення якось натякнув? Чи знайшов би другу роботу? – казала я чоловікові.

Підвищення на його роботі не передбачалося, а другу роботу чоловік шукати не хотів. Говорив, що втомлюється за день і без жодної другої роботи, але потім погодився зі мною, що нам треба розширюватись. Саме через цю другу роботу у нас і почався розлад.

Чоловік улаштувався торговим представником у фірму свого знайомого. Роботи нескладна, але вимагала частих роз’їздів після робочого дня на різні торгові точки та бували часті відрядження до сусідніх міст у вихідні дні.

Поступово в нас виріс дохід, ми підзбирали грошей, за три роки взяли іпотеку і змогли купити чотирикімнатну квартиру в нашому районі. Двушку вирішили не продавати, порахували, що поки її здаватимемо, а потім віддамо доньці.

Я була щаслива, збулася моя мрія про велику квартиру, простору кухню, тепер у кожної дитини була своя кімната, велика і світла вітальня. Проте тепер у чоловіка відрядження стали набагато частіше, він практично перестав бувати вдома.

Іпотеку поступово виплачували, здавалося, що життя налагоджується, але в наших стосунках із чоловіком з’явився холод. Я все більше часу приділяла синові, тому дочка теж віддалилася, почала багато спілкуватися з татом.

Як це найчастіше буває, я дізналася про все з його телефону. Чоловік пішов у ванну, а в цей момент його телефон почав тріщати без упину. Моя цікавість взяла гору. Так я дізналася про коханку.

Виявилося, що вже майже три роки чоловік мені зраджує. Як з’ясувалося, у відрядження він їздив не один, а з його вертихвосткою і далеко не завжди ці поїздки були пов’язані з роботою.

Був страшний скандал. Чоловік відмовлявся, до останнього стверджував, що вона просто його колега, але характер їхнього листування та фотографії говорили самі за себе.

У підсумку він зізнався, але благав пробачити його. Говорив, що шалено любить мене і дітей, а вона просто захоплення, яке допомагає відволіктися від повсякденної рутини. Я вже не хотіла його слухати, в той момент я думала тільки про те, що ця людина мені гидка, я хочу з нею розлучитися і не мати більше нічого спільного.

– Не рубай з плеча, стільки років разом, через стільки всього пройшли, – казав він.

Я трохи охолола, вирішила дати йому другий шанс, але жити ми стали в різних кімнатах. Я поки що не готова була підпустити його до себе близько.

Минув майже рік. Чоловік запевняв мене, що більше ніяк не контактує з коханкою, обірвав усі зв’язки, почав звітувати мені про кожне відрядження, намагався відновити мою довіру.

У глибині душі я вже сподівалася, що все налагодиться, але тут трапилася ситуація, після якої я не можу відійти й досі.

Моя мама живе у приватному будинку недалеко від міста. Так сталося, що вона пошкодила ногу, тому мені довелося поїхати до неї на тиждень, щоб допомагати і доглядати її. Син був зі мною, у нього в школі були канікули, дочка захотіла залишитися вдома з татом. Я не перешкоджала.

Подумала, що якраз буде привід перевірити, чи справді чоловік схаменувся і чи щиро він кається.

Вже на третій день моєї відсутності я зрозуміла, що мене знову обдурили, тільки цього разу так вчинила людина, від якої я цього ніяк не очікувала. Я розмовляла по телефону з дочкою, вона була вдома, сказала, що одна, але тут я почула на тлі жіночий голос.

Дочка почала виправдовуватися, що це телевізор, почала нести щось невиразне і швидко відключилося. Думаю, кожна мати зрозуміє, коли її дитина бреше і зараз був саме той випадок.

Я спершу подумала, що до дочки просто зайшла якась шкільна подружка, але з чого їй тоді мені брехати? Я не стала надавати значення цій ситуації, але далі стало гірше. Мені знадобилося з’їздити в місто по ліки для мами, заодно хотіла забігти додому взяти дещо з речей.

Перше, що мені впало у вічі – знайома машина біля під’їзду. У мене одразу ком став у горлі. У нас квартира на першому поверсі, вікна кухні виходять у двір, саме там, за моїм кухонним столом, і сиділа ця трійця: моя дочка, чоловік та його коханка.

Мені стало так гидко, так прикро. У квартиру я так і не зайшла, одразу поїхала назад до мами. Того ж дня написала повідомлення їм обом, поцікавилася, чи смачно нагодували гостю на нашій кухні.

Чоловік і дочка одразу почали дзвонити, але я не брала слухавки. Не хочу говорити ні з ким із них.
Чоловік мені присягався, що не спілкується з нею, а тепер ще й привів її до нашої квартири, навіть дочку втягнув. А від своєї дитини я зовсім не очікувала такого. Так гірко й боляче мені ще не було.

Після приїзду додому я налаштована зібрати речі чоловіка і нехай валить до своєї коханки. Як бути з дочкою – не знаю. У мене в голові не вкладається, як дочка може так вчинити по відношенню до своєї матері?

До речі, з того випадку ми так і не спілкувалися. Трубки я не беру, а приїхати сюди до мене вони, мабуть, не наважуються.

Чи може взагалі залишитися разом із сином у мами в селі? Я тепер не уявляю, як житиму в тій квартирі знаючи, що чоловік водив туди свою кікімору.