Мої дорослі діти не хочуть створювати свої сім’ї та заводити дітей, а я шалено хочу онуків

Ми з чоловіком разом вже більшу частину нашого життя. Нашому старшому синові нещодавно стукнуло 35 років, доньці 27. Своїми дітьми я дуже горда, вони виросли прекрасними людьми, вивчилися, зараз у обох є хороша робота, але у них є одна величезна вада на двох: і син, і дочка не поспішають заводити свої сім’ї.

Мій син Іван програміст, працює з дому віддалено на одну велику компанію. Робота престижна, високооплачувана. Нещодавно він купив собі квартиру без жодних кредитів та іпотек, тепер збирається оновити машину. Загалом, з грошима у сина все чудово, навіть нам із батьком періодично допомагає, хоча грошей ми сильно не потребуємо.

Ми вже давно мріємо про онуків, хочемо погуляти на весіллях наших дітей, хочемо знову почути у своїй хаті тупіт маленьких ніжок та дитячий сміх.

На жаль, діти обрали кар’єру, а не сім’ю.

Коли у сина був день народження, я вирішила поцікавитися, коли він думає обзавестися власною сім’єю. Адже у нього все для цього є: своє житло, машина, гроші, а ще батьки, які з величезним задоволенням нянькуватимуть онуків. Сам він ніколи не приводив до нас у дім дівчину, хоча від дочки я знаю, що в нього були у студентстві стосунки, але щось у них не склалося.

– Я ніколи не одружуся. Внуків теж від мене не чекайте, я хочу для себе жити – заявив мені син у відповідь на моє запитання.

Мені аж погано стало, коли я почула таку заяву. Чоловік мене заспокоїв, сказав, що згодом син заспокоїться і все буде добре, але я щось у цьому дуже сумніваюся. Ми з чоловіком не вічні, а я хочу встигнути онуків побачити, якщо пощастить, то й правнуків.

Але добре син, не всі чоловіки прагнуть обзавестися сім’єю, але свою дочку я взагалі не розумію. Ще в 14 років вона заявила, що заміж не хоче, а дітей народжувати взагалі не збирається. Тоді ми всі списали на перехідний вік, не стали надавати її словам якогось значення, а зараз я думаю, що треба було вправити їй мізки ще тоді.

Дочці вже 27. Вона доросла, вродлива, розумна жінка. Вже майже п’ять років вона живе разом зі своїм молодим чоловіком, зустрічаються вони ще довше. Я не раз порушувала питання про весілля, але вони лише відмовляються.

– Мамо, яке весілля? Це минуле століття. Нам і так нормально живеться – сказала мені дочка.

Я наполягала на тому, що дочка повинна хоча б просто розписатися зі своїм обранцем, навіть із ним про це розмовляла, але обидвоє в ніяку. Говорять, що їх і так все влаштовує.

Я взагалі цього не розумію. Ще з самого початку я була проти їхнього співжиття, але мене ніхто слухати не став. Ми з чоловіком думали, що рік разом поживуть, потім весілля зіграють, а там і дітлахи підуть, але вже минуло стільки часу, а вони все на одному місці тупцюють.

Дочка заявила, що зараз їй хочеться побудувати кар’єру, а не створювати сім’ю. Як вона не розуміє, що діти – це справжнє жіноче щастя і жодна робота того не варта? Я ще можу якось зрозуміти, коли син каже, що хоче збудувати кар’єру і не хоче сім’ю, але дочку!

У всіх моїх подруг дочки вже давно заміжні, у всіх є діти, у когось навіть по двоє чи по троє. Може я якось не так дітей виховую, що мої дві дорослі дитини зовсім не хочуть створювати свої сім’ї? Тільки огризаються і лаються зі мною та батьком, коли питаємо їх про наболіле.

Нещодавно дуже сильно посварилася з дочкою. Вона саме забігла до мене після роботи на чай, а мені перед цим зателефонувала моя хороша знайома. Хвалилася, що стала бабусею. Адже її дочка набагато молодша за мою, їй лише 21 рік, дівчинка вже заміжня і дитинка є! Красива молода сім’я.

Моїй дочці 27, а вона все тягне гуму. Я намагалася донести до неї, що важливо народити до 30 років, поки організм ще молодий, здоровий, щоб не бути старою, коли дитина піде до школи.

– У мене у твоєму віці вже двоє дітей було! – cказала я їй.

Дочка розсердилася, сказала, що цю тему більше обговорювати не буде, пішла додому, грюкнувши дверима. Як вона не зрозуміє, що я хочу для неї найкращого? У мене серце болить щоразу, коли я думаю про те, що вона все ще незаміжня, а просто співмешкає з чоловіком, перебуваючи в невизначеному статусі. Невже у сучасної молоді сімейні цінності геть-чисто відсутні?

Чому у всіх дорослі діти спокійно заводять свої сім’ї, дітей, а мої лише про роботу та гроші думають? Я так мрію, що колись ми зберемося разом із сім’єю сина та дочки, щоб навколо бігали онуки, але мабуть цим мріям не судилося збутися.