Свати вимагають від нас половину подарунків на весілля, адже вони костюм синові купили

Моя донька збиралася заміж, не особливо продумавши, яким буде цей шлюб. Вона просто хотіла свято і щоб не гірше, ніж у подружок.

Звичайно, зараз весілля зовсім інакше святкують, ніж у моїй молодості, я сама йшла до РАЦСу три десятки років тому. Наразі все перемішалося, деякі традиції досі вважаються правильними та крутими, інші стали старомодними, прийшли нові якісь звичаї. Але в будь-якому випадку, коли дві родини зливаються в одну — це добре? От я й думала, що дуже добре.

Поки не дізналася ближче нових наших родичів.

Ми сварилися ще поки готували це весілля. Потім вони на весіллі відзначилися, та й тепер у мене постійно підгоряє, світ ще не бачив таких зухвалих і неприємних людей. За рік, що наші діти одружені, думка про сватів так і не змінилася.

Знайомство

Доньки наречений терся в нас вдома з її дитинства ще, причому він і в дитинстві був неприємним. Навіть у пісочниці в житті не дав комусь пограти зі своїм совочком, сварився за кожну машинку, а цукерки поїдав тільки сам. Але чомусь любив мою доньку, тож вона ще в дитинстві в нього закохалася. Може, дарма вона ділилася з ним печінками?

– Ну що ж, — міркував чоловік, — хай краще господарський мужик буде, аніж якийсь простодирий. Та й заміж добре, нема чого бовтатися.

Тоді ми ще думали, що вона переросте своє дитяче захоплення, але вони й у школі трималися один за одного. Тож почали ми ближче до випускного одну з наших зарплат відкладати дочці на майбутнє.

Весілля

Як тільки Юра зробив Свєтці пропозицію, вона погодилася. Заміж він кликав її восени, але саме весілля вирішили відкласти на літо, думали, хай і молоді грошей підзбирають, не все ж таки батькам. Втім, десятки моїх вже відкладених зарплат мало вистачити на невелику вечірку.

Чого ми не очікували — так це запити свекрухи. Їй треба було і п’яте, і десяте, а відмовляти дочці чоловік не в змозі.

– Ну що ти, — заспокоював він мене, — з того боку також двоє батьків. Допоможуть, впораємось. Потрібно зустрітися та обговорити.

Враження було чудовим: виховані делікатні люди. Ми давно жили сусідами, щоправда, один до одного не лізли. І ось нормально спілкуються. Тільки про гроші наполегливо не говорять. Мовляв, зарплати малі, а кредит не дадуть. Я плечима знизала.

У нас теж зарплати малі, але пропозицій взяти кредит щодня прилітає не по одній. І відкладали ми потроху, адже ви теж бачили, до чого йде?

– Ой, та навіщо весілля? У РАЦСі розписався і не потрібно більше нічого. А якщо Светка бажає фотографа та лімузин, з якого милого ми за нього платитимемо? Як вона з такими запитами збирається бути дбайливою дружиною?

Але ви не повірите, як тільки ми взяли кредит, той бік розслабився повністю. Навіть за букет, що наречений дарує, і за той Свєтка платила. Сім’я нареченого розщедрилася лише на костюм.

Тому з молодими у нас була домовленість: весілля ми робимо, яке вони хочуть. Але всі подарункові гроші йдуть на виплату кредиту. Діти не заперечували.

Так ми і зробили, всі подаровані конверти я сама приймала і одразу повезла додому. І що ви вважаєте? О сьомій ранку після весілля до нас почали барабанити у двері.

Свати з’явилися погрожувати поліцією та вимагати половину подарованих грошей.

– Живенько гроші на стіл клади, інакше сядеш, ділитимемо навпіл!

– А з чого навпіл, якщо ваші гості в конверт по 500 гривень клали? Та ми тільки за їхню їжу по 5000 віддавали!

Це правда: листівки я одразу забирала та складала стопочкою, не переплутаєш. По камері відразу видно, де чия, і скільки їх було порожніх з того боку! У тому числі від батьків. Але виявляється, син пообіцяв віддати їхній мамі з татом!

– А нам дочка обіцяла відшкодувати кредит, – підвищив голос чоловік.

– Та це ваша дурість була, весілля грати!

– Ну і не приходили б тоді з усією ріднею! Дивно, що наречений не босий був за такого підходу…

Виявляється, сват вирішив на ці гроші катер купити та рибу ловити. Але щось за весь час знайомства він жодного разу доньку рибою не почастував.