Через нового маминого чоловіка не спілкуюся з нею вже п’ять років, хоч усім серцем її люблю

Spread the love

Мене мама народжувала у дев’ятнадцять років “для себе”. Тобто заміжня вона не була, у мене в графі батько стояв прочерк, жили ми з мамою вдвох. Нам було й так добре, принаймні мені, але я була не проти, якби мама спробувала налагодити особисте життя. Мама ж цього не робила.

Не знаю, чи були в неї взагалі стосунки після мого народження. Але додому вона нікого не водила, сама ніде ніколи не пропадала, а всі сили та засоби витрачала на моє виховання. Для свого віку вона була дуже відповідальна.

Але коли мені стукнуло п’ятнадцять років, у нашому житті з’явився Василь. Мама з ним разом працювала, закрутилися якісь стосунки. Мама червоніла, як школярка, я такої її жодного разу до цього не бачила. Вона стала бігати на побачення, а потім запитала, як я сприйму до того, що ми переїдемо жити до Василя.

До цього я бачила його всього кілька разів. Я не надто хотіла кудись переїжджати, намагалася переконати маму, що я вже досить доросла, щоб жити в квартирі одна, але мама була непохитною. Сказала, що ми їдемо разом, або ніхто нікуди не їде. Довелося погодитись, бо я хотіла, щоб у мами склалося особисте життя.

Ми переїхали до Василя, у нього теж була двушка. Мені віддали окрему кімнату і перші кілька місяців все йшло ніби непогано. Зі мною він майже не спілкувався, але я з цього приводу не страждала. Головне, що мама була щаслива.

Мені було вже шістнадцять років, коли вони одружилися. Одинадцятий клас, випускний рік. Іспити і купа нервів і страхів. А тут ще й весілля мами, після якого ставлення Василя до неї і до мене почало змінюватися не на краще.

– Дві баби вдома, а вечеря ще чекати доводиться!

Мама намагалася пояснити, що вона сама тільки-но прийшла з роботи, але ці нюанси його не цікавили.

– А ця дилда не могла приготувати після школи? Яка підготовка? До якого поступлення? Навіщо бабі взагалі освіта? Їй треба вчитися їсти готувати і будинок у чистоті тримати, а не дурницями всякими страждати.

Градус конфліктів наростав. Василь влаштовував мамі скандали, бо вона нафарбувалася на роботу, хоча вона й до цього фарбувалася, що забула щось зробити, що він сказав, заборонив спілкуватися з подругами, бо “вони погано впливають”.

Мені теж діставалося, але рідше. Але мною він теж постійно маму дорікав, бо заробляв більше мами.
– Я тебе і твою дилду годую, одягаю, а ти мені ще суперечити зібралася? Та ти вдячна мені маєш бути!

Доводив маму до сліз, до істерики, а потім приходив із квітами, говорив покаяні промови, стояв навколішки, просив вибачення. Вона прощала.

Я кілька разів просила її покинути його, але мама тільки сумно усміхалася і говорила, що коли я виросту, то зрозумію, що у дорослому житті все дуже складно.

Наша з мамою квартира після переїзду стала здаватися, а гроші повинні були накопичуватися на моє навчання, тому що ВУЗ, куди я хотіла йти, був дуже популярний і пробитися на бюджет було чимось нереальним. Я, звичайно, збиралася пробувати, але шансів було мало.

Так і сталося – на бюджет я не пройшла. Коли постало питання про оплату, мама опустила очі, а Василь заявив, що якщо я така тупа, що не змогла сама вступити, то не треба мені вчитися.

– Місце баби біля плити, то гроші витрачати не треба. Вийдеш заміж, народиш, будеш біля чоловіка життям насолоджуватися – для цього освіта не потрібна. А грошам вже знайшлося найкраще застосування.

Після цієї розмови я наговорила Василю різного, зібрала речі та пішла. Мені потім було сказано, що я невдячна, мамі за мене соромно, і я маю вибачитися перед її чоловіком, бо він мене вирощував. Я відмовилася, а мама тоді сказала, що поки я не вибачуся, нам нема про що спілкуватися.

Ось уже п’ять років я не спілкуюся з мамою, тому що вона все сильніше підпадає під вплив Василя. Вона вже тоді почала говорити його фразами, реагувати також, як він відреагував. Це дуже боляче, адже я люблю маму, але спілкуватися з нею неможливо. Вона так боялася втратити чоловіка, що пожертвувала навіть мною.