– Ну що, задоволена? Налаштувала батьків проти мене та дружини? – сердиться брат. Звичайно, я налаштувала, а самі вони ні при чому

Брат одружився три роки тому. Батьки вмовляли його не поспішати – він тільки-но закінчив університет і ще не встав на ноги, яка сім’я. Але брат уявив себе дуже дорослим, тому різко відповів батькам, що розбереться сам. І одружився.

Його наречена навчалася з ним в одному виші, на рік молодша. На момент одруження вона була студенткою денного відділення. Жила в гуртожитку, не працювала, бо поєднувати із навчанням було важко. Натомість весілля хотіла, як у кіно: сукня зі шлейфом, безліч гостей, виїзна реєстрація з фуршетом, професійна фотозйомка та салют.

Батьки одразу сказали, що грошей на це не дадуть, бо це дурість, витрачати такі суми на один день, коли у молодих за душею немає нічого. Але ось батьки нареченої теж вважали, що одного разу улюблене дитятко заміж видають, тому треба, щоб “все як у людей було”. Тільки самі брати участь у заході фінансово не могли – грошей немає.

Брат узяв кредит майже на триста тисяч. Відсоток дикий, банк сумнівний, у нормальному йому ніхто нічого б не схвалив – у його віці, з його трудовим стажем і офіційним доходом отримати таку суму проблематично. Батьки за голову схопилися, коли взнали, але вже було пізно. А на всі поради брат відповідав, що розбереться сам.

Весілля зіграли, гроші витратили. Батьки нареченої подарували подушки, ковдри та чайний сервіз, а наші батьки – путівку до Іспанії. Начебто всі залишилися задоволеними заходом. Молоді поїхали відпочити і стали жити. Проживали вони в орендованій квартирі, брат виплачував кредит, а його дружина доучувалася.

Потім наступив локдayн. Невістка так на роботу і не влаштувалася, бо її вимоги не збігалися з реальністю, а брат залишився на голому окладі, якого не вистачало на житло, оплату кредиту та інші потреби. Тоді він попросився прожити у батьків.

Батьки мають трьохкімнатну квартиру, в якій на той момент жили мама, тато і я. Того року я тільки-но закінчила університет і влаштувалася на роботу. Батьки повздихали, але братові не відмовили, притуливши його з невісткою. Було вирішено, що з молодих гроші на комуналку та спільні потреби не братимуться, а все зароблене брат вкладатиме в погашення свого ідіотського кредиту на весілля.

Невістка спочатку ходила тінню по квартирі, не видно її було, не чути. На роботу вона не влаштувалась, все відмговорювалася кризою, і що місць немає. Місця були, певна річ, але не за таку зарплату, яку у своїй уяві малювала невістка. А за такі копійки вона ламатися не збиралася.

Але незважаючи на те, що вона цілими днями проводила в квартирі, по дому вона нічого не робила. Взагалі нічого, навіть сміття винести не знайшлося.

Мама спочатку її виправдовувала, що їй потрібен час, щоб звикнути до нової обстановки, але минув місяць, а жодних зрушень немає. Я приходила з роботи раніше за батьків, тому мити посуд і готувати вечерю доводилося в основному мені.

– Поговори з дружиною, вона тут не на курорті, взагалі. Нехай хоч щось робить по дому, – попросила я брата, а у відповідь почула, що його дружина не Попелюшка, щоб орати тут за всіх.

А до чого тут Попелюшка? Її ніхто не просить робити щось неможливе і стрибати вище за голову, але вона цілий день вдома сидить, невже складно помити посуд хоча б за собою? Та й на вечерю ніхто від неї шедеврів високої кухні не чекає – відварити сосиски та гречку, нарізати салат із огірків та помідорів може навіть школярка.

Але виходить, що невістка у нас цілий день з боку на бік перевертається, а я після роботи мушу ще й по хаті шарудити. Мені такий розклад зовсім не подобався. На цьому ґрунті ми з братом посварилися. Батьки зайняли тоді нейтральну позицію, не хотіли псувати стосунки.

– Ну і не готуй, якщо тобі важко, – примирливо запропонувала мама. – Я сама прийду і щось сварю.

Хоча мама теж працює і приходить додому близько сьомої вечора.

Ще за кілька місяців невістка все-таки влаштувалася працювати. Тут у неї голосок прорізався. Почала невдоволення висловлювати, що в них з братом кімната менша за мою, а їх взагалі-то двоє, що у свої вихідні вона, працююча людина, хоче поспати, а не слухати пилосос. Хто ж винен, що вони з братом можуть спати до вечора.

Коротше, претензій ставало дедалі більше, а найпрекрасніше, що брат став підтакувати своїй дружині. Батьки чи то насправді просто не помічали всього цього, чи просто ігнорували їхню поведінку, а ось мене злило страшно. Я завжди лаялася і з братом, і з його дружиною.

– А ти тут не командуй, це і моя квартира теж, – якось у черговій сварці заявив брат.

Ми лаялися з приводу чергового прибирання, в якому його дружина не брала участі. Це треба вміти так жити – майже два роки у квартирі, і жодного разу не взяти участь у прибиранні. Навіть на думку не спадало їй допомогти, а коли я сама сказала, що непогано було б їй підключитися, то вона побігла братові скаржитися, що я на неї тут наїжджаю.

– Це не твоя квартира, твого тут сантиметра немає. Це квартира моя та татова, ми на неї самі заробили, – несподівано гаркнула мама. – Твоя квартира буде, коли ти на неї заробиш та купиш. А поки що ви тут гості, які зловживають нашою гостинністю.

Тато поцікавився, як просувається виплата кредиту, адже тепер працюють і брат, та його дружина. За такий час можна було вже віддати гроші, що залишилися, при тому, що живуть молоді на всьому готовенькому. Брат щось невиразне пробурчав, але тато зажадав конкретнішої відповіді.

Виявилось, що ніхто ударними темпами нічого не закриває. Платять звичайний щомісячний платіж, а решту грошей витрачають на своє задоволення.

– А що, нам тепер не жити чи через цей кредит? – в’якнула була невістка, але під поглядом мами осіклася.

– Жити, тільки не тут. Добре занадто влаштувалися – ні за що не платите, живете на втіху, ще й нерви мотаєте. Тиждень вам на пошук житла та переїзд, – заявила мама, а в моїй душі розцвіла весна.

Брат пробував щось доводити батькам, але й їх уже допекло спільне проживання.

– Ми думали, що допомагаємо синові у складній ситуації. А син сам виліз нам на шию, ще й дружину туди посадив. Ні сорому у вас, ні совісті. Дочка теж з нами живе, але вона і за комуналку платить, і продукти купує, і по дому допомагає, а ви паразитуєте.

– Ну що, задоволена, що настроїла батьків проти мене? – обернувся до мене брат. Я налаштувала, так-так, а вони із дружиною жертви обставин.

Але так, я задоволена ситуацією, що склалася. Вчора брат із дружиною з’їхали від нас і вдома реально полегшало дихати.