Ти про дитину не думаєш? Я для внучки старалася, все найкраще їй давала, а ти вирішила чужу людину привести в будинок?

Леся справді засиділася у декреті. Вона вийшла на роботу і усвідомила, що від старих навичок не залишилося й сліду. Її продуктивність знизилася, оскільки весь цей час вона цікавилася лише підгузками та дитячою сумішшю. Усі колеги плескали очима і не розуміли, як можна було так отупіти.

З однорічною донькою залишилася мама Лесі. Саме тому молода жінка переживала, що бабуся задивиться у телевізор і забуде про онучку. Щоразу, коли дівчина дзвонила матері, чула претензії та плач доньки. А чому з соскою ходить, а чому з іграшкою спить, а чому в неї прикус неправильний… Від цих питань крутилася голова.

Дівчина повернулася додому без настрою. Мама за один день навела свої порядки та вжилася у затишне гніздечко Лесі.

— Твій недороблений приходив. Я прогнала його, – сказала мама.

– Чому?

— Не треба було від дитини відмовлятися, хай валить.

— Навіщо ти так із ним?

– Навіщо їй батько? Без допомоги залишишся! Не забудь його ще в свідоцтво про народження вписати. Адже він довго грати в дбайливого батька не буде, поматросить і кине. Де він усю вагітність був?

— Мамо, я маю право сама вирішувати, може Аркадій бути батьком чи ні.

Як тільки втомлена Леся лягла на диван, зателефонував Аркадій. Він запропонував найняти няню для дочки, адже розумів, що стосунки між Лесею та її матір’ю натягнуті. Він знав, чому теща так до нього ставиться, але хотів виправити усі помилки.

Роза прийняла пропозицію. Ось тільки Анжелла Львівна сприйняла його в багнети:

— Ти про дитину не думаєш? Я для внучки старалася, все найкраще їй давала, а ти вирішила чужу людину привести в будинок? Згодна навіть на няню, аби розслабитися.

— Мамо, я працюю.

— Усі працюють, але дітей на няньку не кидають. Тільки ледарки так роблять, яким все одно на долю дитини. Не хочеш виховувати Віку – віддай її мені.

– Ти в своєму розумі?

— Я звернуся до органів опіки, адже мені шкода внучку. Народила дитину від першої зустрічної, нормальне дитинство забезпечити дитині не можеш… Недолуга матуся!

— Мамо, годі!

Розлючена бабуся обливала свою дочку брудом з ніг до голови. А потім справді звернулася до представників органів опіки. Дві жінки з’явилися до Лесі в самий невідповідний момент і почали обшукувати всі шафи та тумбочки.

— Записуй, у холодильнику молоко, варення, олія. Все! – Коментувала одна з жінок.

— Ідіть, я зараз до поліції зателефоную! – Кричала Леся.

– Ага, і мати буйна, на неблагополучну схожа. Швидше за все вживає спиртні напої. Дитина зі сторонньою людиною… — продовжила друга.

– Геть звідси! Ще раз говорю!

Аркадій був шокований, коли Леся йому про все розповіла.

— Впиши мене у свідчення. Так багатьох проблем позбудемося, — сказав він.

— Тут, я згодна…

— Все буде гаразд, ніхто не віддасть нашу доньку твоїй мамі. Має батьків! Лесюню, дякую тобі за все, ви найдорожче, що є в мене. Сподіваюся, ти колись зможеш мені пробачити.

Минуло два роки. Леся з Аркадієм пили каву на кухні, а маленька Вікторія будувала вежу з конструктора. Так їм було добре та затишно. Крига зрушила. А бабуся навіть на поріг не приходила – образилась.