Чоловік ніколи не реагував на образи свекрухи в мою сторону. Навіть з пологового я виписувалася сама. От тепер нехай з мамою і живе

Spread the love

Ми одружилися за покликом серця, на передостанньому курсі інституту. Мама мого чоловіка була категорично проти цього, я наслухалася від неї безліч образ ще до весілля.

Коли, вже після закінчення інституту, ми одружилися, через півроку я завагітніла, а свекруха, не звертаючи уваги на моє «цікаве» становище, регулярно стала приходити до нас на орендовану квартиру, і виносити мені мозок з будь-якого приводу – поганий обід, не прибрано, у чоловіка сорочка не першої свіжості і т.д.

Те, що мені потрібно було думати про майбутню дитину, вона зовсім не розуміла, ніби сама колись не була вагітною.

Найнеприємнішим у цих її візитах було те, що чоловік ніколи не вважав за потрібне заступитися за мене, мовчки сидів і вдавав, що відсутній, або знаходив привід, щоб побігти до магазину.

За місяць до пологів я лягла на збереження, і свекруха подвоїла свої зусилля щодо промивання мозку свого сина щодо моєї компетентності як дружини зокрема, і жінки взагалі.

Не знаю, що вона там таке йому навіяла, але з пологового будинку я виписувалася сама. Зустрічали мене мої батьки.

Якісь залишки самоповаги, напевно, у мого чоловіка таки залишилися, бо через місяць він почав намагатися налагодити контакти, і навіть кілька разів, зачекавши, поки я вийду з коляскою, прогулявся мікрорайоном.

На одній із прогулянок він попросив мене дати епітелію малюка для аналізу ДНК, щоб перевірити батьківство. Мене таке прохання розізлило, але я чомусь погодилася. Результати тесту чоловік отримав через місяць, упевнившись у тому, що син – від нього. Тоді він мені приніс великий букет троянд і попросив повернутись.

Я любила цього маминого синочка, і тому погодилася. Свекруха не знала про таке «крамольне» рішення її сина, і ми близько двох місяців жили спокійно, насолоджуючись відновленими стосунками та миром у сім’ї.

І ось той суботній ранок, який я не можу забути досі. Ледве світло пробилося в квартиру, вламується свекруха і починає кричати матом, не звертаючи уваги на те, що розбудила онука, а нас, в буквальному значенні, витягла з ліжка.

Я почула знову ті самі образи та звинувачення в невірності чоловікові, а він стояв, опустивши голову, і не суперечив своїй мамі. Глянувши на нього, я зрозуміла, що чоловіком, чоловіком він не стане ніколи, забрала сина, взяла найнеобхідніші речі, і під прокляття свекрухи поїхала таксі до батьків.

Наступного дня подала на розлучення, і вже не звертала уваги на сопливі прохання чоловіка “не рубати з плеча”.

Поки що в моєму житті я можу спертися тільки на себе та своїх батьків. А ще – у мене росте чудовий хлопчик, сподіваюся, він виросте справжнім чоловіком, не на приклад своєму біологічному татові.