Я 20 років нічого не пекла і тут вирішила здивувати рідних. З першого разу не вийшло, а от те, що вийшло …

Spread the love

Я Марина. Хочу вам розповісти одну історію, яка нещодавно зі мною сталася.

20 років не пекла нічого. Вирішила здивувати чоловіка своїм кулінарним талантом. Місія не виконана!

Я готувати не дуже люблю, але доводиться. Супи, каші, картопля. А ось випічка – не моя стихія. Я не дружу з тістом, незалежно від його виду. Пельмені та вареники купую в магазині, а пироги – у пекарні. Домочадці не скаржилися.

Але тут я вирішила перейти на новий левел!

От ніби якась ностальгія зловила! Захотілося саму себе перевершити.

Ранок почався з побажань чоловіка:

— Марино, так хочеться домашнього пирога. Пам’ятаєш, ти готувала у молодості? Повітряний такий, з м’ясною начинкою. Смакота!

Ось і вирішила я порадувати коханого чоловіка, тим більше часу у мене вільного було хоч відбавляй. Ще й доньку долучу до процесу – вийде майстер-клас.

Не врахувала я лише той факт, що давно не згадувала події минулих днів.

Я не стала морочитися з рецептами, вирішила робити з пам’яті. Доньку відправила до сусідки по дріжджі, бо вона в нас знатна кулінарка. Коли тітка Валя пече булочки, весь під’їзд слиною давиться.

Замісила я тісто. Вийшло дуже мало, але вирішила – для першого разу достатньо. Взялася за начинку.

Це для мене був більш звичний процес. Я швиденько почистила картоплю, порізала м’ясо, і взялася за збирання домашнього пирога.

А качалки вдома немає!

Звичайно, я давно її викинула, тому що не користуюся цим “потрібним” пристроєм. Довелося посилати доньку знову до сусідки, але тут невдача — тітки Валі вдома не було. Я взяла пляшку, набрала туди води та почала розкачувати тісто.

Рідкувате і обмаль!

Тісто липло до всього, а борошно закінчилося. Можна ж було відправити доньку в магазин, але навіщо напружуватись? Я мала якусь дивну мету: приготувати пиріг, не відходячи від кухні.

І ось мій горе-пиріг лежав у духовці. Виставила температуру, обрала режим та схрестила пальці.

– Мамо, горить! — за 20 хвилин закричала донька.

Та я й по запаху вже зрозуміла, що щось пішло не за планом!

Знизу він підгорів, а ось верхівка залишилася сирою.

Я перевернула його на інший бік і знову засунула до духовки. На вигляд він вийшов більш-менш, тож донька з чоловіком зробили чай, дістали прилади і вмостилися за стіл. Тільки чекав на всіх сюрприз — пиріг був сирий усередині!

Дві пари голодних очей заглядали мені просто в душу!

– Немає пирога, зараз буде піца, – сказала я.

Я розрізала навпіл пиріг і знову відправила його в духову шафу. Зверху посипала сиром та розклала помідори. Дуже смачно вийшло. Ось правду говорю. Донька цей кулінарний витвір назвала “пирогопіца”.

Більше не хочеться напружуватись — краще я в “Пиріжкову” збігаю. Домочадці оцінили мої старання, похвалили навіть за те, що вийшло з-під мого контролю. Гарна в мене родина!