Світлана залишила дитину сестрі та мамі. Згадала про дочку через 25 років

Настя не хотіла йти додому, адже життя її не тішило. На кухні знову з’ясовували стосунки родичі, від цього галасу вже крутилася голова.

Жили дві сестри. Марія була тихою і спокійною, а Світлана жвавою і пробивною. Вони не знали, що батьки у них різні, адже мати цю інформацію приховувала. Вона й так само піднімала дівчат на ноги, жоден із батьків не платив аліменти.

Марія всіляко допомагала мамі, а Світлана тільки по побаченнях бігала. Шанувальників у неї було хоч греблю гати, чим вона й користувалася.

– Світланка зовсім не слухається, гуляє допізна, – скаржилася Марії мама.

— Зате гарна…

– Ти теж, Марія, гарна, просто перебільшуєш.

Минав час – дівчатка росли. Світлана у свої 18 років поїхала на заробітки, а Марія влаштувалася бухгалтером на місцеву фірму за копійчану зарплатню.

Повернулась Світланка додому лише за два роки. Так, не одна, а з донькою Настею.

— Мамо, я не хочу з нею няньчитися. Беріть та виховуйте. У мене немає грошей, нема терпіння. Мене кличуть заміж, вона до моїх планів не входить, — заявила з порога Свєта.

Наступного ранку горе-матір поїхала, залишивши однорічну внучку мамі. Марія виховувала маленьку Настю, заміняла їй рідну маму. Тривало це 25 років…

Вони жили вдвох увесь цей час. Світлана не появлялася. Настя на той час закінчила університет і влаштувалася в престижну контору. Перспективи її вигядали величезні.

А потім їхнє життя перетворилося на пекло — сестра повернулася. Вона прямо в лоб сказала Насті, що вона її справжня мама. Дівчина була шокована, адже вона ніколи навіть не бачила цю жінку.
— Я твоя мама, мені жити ніде, тож ти маєш мене прийняти, — сказала Світлана після приїзду.

Саме тому Настя не хотіла йти додому. Марія дзвонила їй, вибачалася, але донька причаїла образу. Вона намагалася ігнорувати родичок, навіть не розмовляла з ними і дедалі частіше пропадала в офісі.

– Давай квартиру ділити. Ми з Настею тут залишимося, а ти Марійка з’їжджай, я за твою частку гроші віддам, – вирішила Світлана.

Тільки не знала Світлана, що мама квартиру Марії заповідала. Сестра навіть на похорон не з’явилася, все металася між чоловіками і гаманцями. Тепер уже здоров’я та й краса не ті щоб так жити. От і вирішила згадати про доньку та Марійку на другий план відсунути.

Марія все життя присвятила племінниці, навіть заміж не вийшла.

Була вродлива, чоловіки нею цікавилися, але вона якось не наважувалася на серйозні стосунки. Світлана їй навіть заздрила, адже на її тлі виглядала непрезентабельно.

— Їдь туди, звідки приїхала, — сказала сестрі Марія.

— Я все синові віддала, немає  нічого. Нехай Настя про маму подбає на старості років.

— Ти навіть ніколи про неї не згадувала.

— А нема чого минуле повертати. Ти теж повинна мене забезпечувати, адже я нездорова. Наразі інвалідність оформлю, ще й аліменти змусять виплачувати.

Настя вирішила втекти з цього кошмару та вийти заміж за першого зустрічного. Чоловік їй не подобався, але був при грошах і квартирі, тому і сказала йому “Так!”.