Після народження молодшої внучки дочка просто морально знищує старшу. Може забрати онуку до себе?

Spread the love

Коли народилася молодша донька, Іра одразу почала віддалятися від старшої. Вона весь час проводить з нею, а на Віку тільки кидається зі звинуваченнями та докорами. Я вже навіть думаю про те, щоб старшу внучку забрати до себе, адже дитині потрібна любов і ласка.

Віку донька народила одразу після весілля. У них із чоловіком було все чудово. Я їм квартиру подарувала, а свекри зробили сучасний ремонт. Загалом, наречені жили і раділи, не було в них проблем.

З першою дитиною донька справлялася сама. Їй подобалося няньчитися з донькою, вона встигала і малюку приділити увагу, і всі домашні справи переробити. Та й Віка була спокійною дитиною, тиха та слухняна.

Ірина хотіла спочатку двох дітей. Коли Віці виповнилося 6 років, вони і почали планувати другого малюка. Дочка готувала морально Вікторію до появи братика чи сестрички. Все було просто чудово, адже весь цей час старша онука була оточена батьківською любов’ю та турботою. Я переживала, чи не зміниться до неї ставлення після народження другої дитини, але Іра мене запевняла, що все під контролем.

Не дарма я нервувала і турбувалася. По-перше, всі родичі записалися в няньки, оскільки донька почувалася негаразд після пологів. Іра розчулювалася новонародженій дитині, а Віку ігнорувала. Та й сама Іра від дочки відсторонилася, я все частіше забирала внучку до себе з ночівлею.

Так як я була на пенсії, спільні вихідні мені були тільки на радість. Крім того, я намагалася ще й Ірі по дому допомогти. Вона ходила роздратована, нервова, чомусь кидалася на всіх. Віка страждала найбільше. Старша донька переживала все в собі, а мама не вибирала фраз.

Вікторія змінилася. Якщо раніше вона була слухняною і доброю дівчинкою, то тепер вона все частіше вередує і замикається в собі. Вона припинила танцювати, слухати музику, навчання закинула. І я знаю причину такої поведінки – дитині потрібна мама.

Я намагалася пояснити дочці, що вона робить фатальну помилку, але та й слухати мене не хоче. Вона впевнена, що до старших дітей так і треба ставитись. Мовляв, діти ростуть, стають самостійнішими. Буквально кілька днів тому я взагалі почула від неї жахливу фразу: “Мені було б легше, якби Віки взагалі не було!”.

Зять також зауважує, що Іра змінилася. Він вважає, що дружина перегинає палицю, намагається компенсувати увагу Вікторії. На прямий конфлікт не йде, а натяків дочка не розуміє.

Може, мені забрати старшу внучку собі, поки психіку ще не травмовано?