Після народження молодшої внучки дочка просто морально знищує старшу. Може забрати онуку до себе?
Коли народилася молодша донька, Іра одразу почала віддалятися від старшої. Вона весь час проводить з нею, а на Віку тільки кидається зі звинуваченнями та докорами. Я вже навіть думаю про те, щоб старшу внучку забрати до себе, адже дитині потрібна любов і ласка.
Віку донька народила одразу після весілля. У них із чоловіком було все чудово. Я їм квартиру подарувала, а свекри зробили сучасний ремонт. Загалом, наречені жили і раділи, не було в них проблем.
З першою дитиною донька справлялася сама. Їй подобалося няньчитися з донькою, вона встигала і малюку приділити увагу, і всі домашні справи переробити. Та й Віка була спокійною дитиною, тиха та слухняна.
Ірина хотіла спочатку двох дітей. Коли Віці виповнилося 6 років, вони і почали планувати другого малюка. Дочка готувала морально Вікторію до появи братика чи сестрички. Все було просто чудово, адже весь цей час старша онука була оточена батьківською любов’ю та турботою. Я переживала, чи не зміниться до неї ставлення після народження другої дитини, але Іра мене запевняла, що все під контролем.
Не дарма я нервувала і турбувалася. По-перше, всі родичі записалися в няньки, оскільки донька почувалася негаразд після пологів. Іра розчулювалася новонародженій дитині, а Віку ігнорувала. Та й сама Іра від дочки відсторонилася, я все частіше забирала внучку до себе з ночівлею.
Так як я була на пенсії, спільні вихідні мені були тільки на радість. Крім того, я намагалася ще й Ірі по дому допомогти. Вона ходила роздратована, нервова, чомусь кидалася на всіх. Віка страждала найбільше. Старша донька переживала все в собі, а мама не вибирала фраз.
Вікторія змінилася. Якщо раніше вона була слухняною і доброю дівчинкою, то тепер вона все частіше вередує і замикається в собі. Вона припинила танцювати, слухати музику, навчання закинула. І я знаю причину такої поведінки – дитині потрібна мама.
Я намагалася пояснити дочці, що вона робить фатальну помилку, але та й слухати мене не хоче. Вона впевнена, що до старших дітей так і треба ставитись. Мовляв, діти ростуть, стають самостійнішими. Буквально кілька днів тому я взагалі почула від неї жахливу фразу: “Мені було б легше, якби Віки взагалі не було!”.
Зять також зауважує, що Іра змінилася. Він вважає, що дружина перегинає палицю, намагається компенсувати увагу Вікторії. На прямий конфлікт не йде, а натяків дочка не розуміє.
Може, мені забрати старшу внучку собі, поки психіку ще не травмовано?