Ми з чоловіком настільки захопилися один одним та роботою, що не встигли завести дітей. Вихід був один – всиновлення. Одразу двох
Ми були закоханими студентами, які отримували задоволення від кожного прожитого моменту. Жили та любили. Вирішили побратися, але про дітей ще не думали. Чоловік кинув навчання, пішов на будівництво працювати, щоб забезпечувати нашу маленьку сім’ю. З фінансами було важко, тому з дітьми ми не поспішали.
Мені вже 35 років. Є квартира, бізнес, машина. А дітей так і нема.
Ми з чоловіком довго думали…
Завагітніти не виходило, а роки бігли з шаленою швидкістю.
Обстеження та лікарі так набридли — це було просто замкнене коло.
Коли мені поставили безплідність, ми вирішили з чоловіком усиновити дитину. Щоправда було страшно. А раптом не зможемо полюбити?
Зібрали волю в кулак і вирішили. Ми довго їздили дитячими будинками, вивчали малюків, знайомилися з їхніми долями. Ми планували взяти однорічну дитину, щоб виховати її та прищепити правильні цінності, адже з старшими дітьми можуть виникнути проблеми.
Нам сподобалися двійнята. Немовлята – Аліса та Женя. Матеріальних проблем не було — ми легко потягнули б двох.
Сумнівалися лише в тому, чи впораємося фізично. Ми так прикипіли до цих малюків, що дороги назад не було.
Звичайно, за генетику ми переживали, але намагалися думати про те, що вкладемо в дітей віком гідний фундамент, правильно вихуємо і заповнимо всі прогалини. Безмежна любов до малюків здатна багато на що, я сама в цьому переконалася.
Діти ростуть. Вони підлітки. Звичайно, поведінка змінюється, вони бувають різкими та неслухняними. Хіба ви такими не були? Я теж у підлітковому віці лаялася з батьками. Зараз я розумію, що була не права, але раніше юнацький максималізм брав гору.
Я намагаюся проговорювати з ними всі проблеми, щоб вони розуміли, що я їхня підтримка. Наші близнюки знають, що ми їх прийомні батьки, але це ніяк не впливає на наші взаємини. Ми не вигадували казкових історій, просто сказали правду.
Якщо вони захочуть дізнатися про своє коріння, я перешкоджати не буду. Вони мають це повне право. А поки що ми разом подорожуємо, вивчаємо світ, спимо в наметах і рахуємо зірки. Для мене важливо бути ресурсною мамою, а не просто дбайливою. Я завжди приділяю дітям час незалежно від кількості роботи.
Вони задоволені своїм життям і це моя головна нагорода. Хоч ми й не рідні по крові, зате близькі до душі. Ми одна сім’я, міцна та повноцінна. Я горда тим, що виховую відповідальних та гідних людей, які легко адаптуються до дорослого життя. Я щиро їх покохала, а вони віддячили мені своїм дитячим коханням, таким чистим і безкорисливим.
Наші сумніви відпали одразу, як тільки малюки опинились у нашому домі. І ви ніколи не сумнівайтеся – люблячі батьки здатні гори згорнути, незалежно від того, рідні вони чи прийомні.