Чоловік побив дочку, тепер я утримую її і новонароджену дочку

Spread the love

Мені цього року виповнилося 75 років, але я й досі працюю. Мені потрібно допомагати дочці з онукою, тому що Віка виховує дівчинку одна. Я дуже втомилася, хотіла б вже відпочити, але роль основного добувача досі на мені.

Коли дочці було 19 років, вона вийшла заміж. Слухати вона мене не хотіла, захотілося самостійного життя. Після весілля молодята жили зі свекрухою. Та, природно, доводила невістку до сліз, тож вже за півроку діти переїхали до мене.

Мені не подобалося жити як у комуналці, але виходу не було. Донька була вагітна, грошей на житло не було, куди б я їх відправила? От і зажили ми разом.

Ми майже не перетиналися – кожен жив своїм життям. Донька казала, що вони працюють, але грошей я їх не бачила. За комуналку платила я, закупівля продуктів теж була на мені.

Коли донька вже мала народити, між подружжям стався конфлікт. Зять почав простягати руки, навіть мене вдарив у пориві агресії. Я такого ставлення терпіти не стала — сказала збирати речі та вимітатися. У мене навіть була думка звернутися до поліції, але дочка попросила цього не робити.

Загалом вони помирилися. Зять винайняв квартиру і покликав туди доньку з новонародженою онукою. З ним я зв’язок не підтримувала, адже він навіть вибачення не попросив. Я була впевнена, що дочка даремно його вибачила. Раз ударив — продовжуватиме колошматити і далі.

З грошима вони завжди мали проблеми, адже зять не міг тягнути оплату знімання і витрати на дитину. Я віддавала дочці всю зарплатню, а сама жила на пенсію. Було важко, звичайно, але я не могла залишити онуку без памперсів та суміші. За півроку донька прибігла до мене назад.

Він знову її побив. Вона мені обіцяла, що більше не повернеться до нього. Я змушувала її зняти побої та написати заяву, але вона боялася помсти. Проте на розлучення подала — і дякую.

Зять намагався помиритись, але я навіть у квартиру його не пускала. Аліменти він не платив і не платить, пропав. Вже рік минув після розлучення, ніхто його знайти не може.

Тепер ми мешкаємо втрьох. Донька по господарству керуєт і доглядає за онукою, а я гроші заробляю. Звісно, ​​робота мені вже дається нелегко, але чи є вихід? Нянчити активну онучку я теж не зможу, та й донька не матиме нормальної зарплати — вона не має стажу та вищої освіти.

Найбільше я боюся скорочення. Якщо мені скажуть покинути робоче місце, ми взагалі попадемо в злидні. Як бути? Може, ви щось порадите?