Я не люблю сина чоловіка від першого шлюбу і не хочу з ним жити. Однак свекруха мені нав’язує дитину. Якщо не зупиниться, то і чоловіка доведеться їй бавити

Spread the love

Свекруха дорікає мені за те, що я не можу полюбити дитину чоловіка від першого шлюбу. Що я можу зробити? Мене дратує цей хлопчик, і я цього не приховую. Я не хочу з ним жити в одній квартирі та брати участь у вихованні. Чоловік мене розуміє, а його мама ні. Найжахливіше, що мами хлопець не має — вона загинула. І всі вимагають, щоби я замінила Сашкові рідну маму.

Ми одружені вже два роки.В минулому були одружені, але в мене дітей немає. Коли ми тільки-но починали зустрічатися, я відразу попередила, що жити з його сином я не маю наміру. Вони можуть зустрічатися на нейтральній території, але не в моїй квартирі.

Чоловік погодився, а от свекруха все ніяк заспокоїтись не може. Вона мене переконує, що кожна жінка має любити дітей незалежно від того, свої вони чи ні. Я вважаю, що кожен вирішує сам, кого йому любити.

Мамі чоловіка свербить і свербить. Ми з нею майже не спілкуємося, але вона і телефоном встигає мене дістати. Найцікавіше, що чоловік і сам не горить полум’яною любов’ю до дитини. Вони не мають тісного зв’язку.

Коли була дружина жива, він просто платив аліменти та зустрічався з хлопчиком у парку у вихідні. Все було нормально, доки не сталася ця трагедія. Спочатку Сашко жив з бабусею, але в органах опіки сказали, що хлопчик повинен жити з батьком.

Я ж не хочу брати на себе відповідальність за чужу дитину. Я хочу свого малюка. Мені здається, я роблю правильно, адже не зобов’язана йти на такі жертви заради когось. Це моє життя та правила мої. Чоловік мене розуміє, та й сам не горить бажанням жити із сином під одним дахом.

Свекруха хоче вершити долі. Чому вона тоді до себе онука не забере? Тільки й кричить, що хлопчик має жити з батьками.

Ми живемо в моїй однокімнатній квартирі, тут немає місця для ще однієї дитини. Родичка пропонує нам взяти іпотеку та розширитися. Маю бажання. Я говорю про це відкрито.

Свекруха не розуміє, що своєю поведінкою вона псує наші стосунки. Все закінчиться тим, що син та онук до неї переїдуть.

Вона продовжує наполягати на тому, що ми маємо спробувати. Мовляв, я обов’язково полюблю Сашка. Я вважаю, що вона не тактовно поводиться. Я до останнього захищатиму свої особисті межі, хоча мені шкода дитини.