Сестра залишає дітей у нас, а сама вирушає на чергове побачення влаштовувати особисте життя

Spread the love

Зараз мені все частіше здається, що я мама не двох, а чотирьох дітей, тому що у нас практично мешкають племінники по лінії чоловіка. А річ у тому, що їхня мама зайнята лише облаштуванням особистого життя. Чоловік мій постійно на роботі, тому всі діти звалені на мої плечі, а я не збиралася ростити чужих дітей.

У чоловіка є молодша сестра Катя, вона виховує двох дітей від різних батьків. Втретє вона виходила заміж, і там на щастя не народилося більше дітей. Чому я так радію, що у неї не народилася третя дитина, тому що її діти постійно перебувають у нас вдома, поки їхня мати займається знову облаштуванням особистого життя.

Ми вже 10 років одружені, але заводити своїх дітей не поспішали. Спочатку придбали трикімнатну квартиру в іпотеку та всю енергію направили на якнайшвидше погашення кредиту, а потім уже й можна планувати поповнення. Наші плани здійснилися практично так, як ми й хотіли, перша вагітність настала, коли нам потрібно було платити лише 6 місяців. Ми розрахували все та заспокоїлися. У декретну відпустку я вже йшла із закритою іпотекою.

Через 3 роки у нас народилася дочка, тож з відпустки я вийти не встигла, забезпечує всю сім’ю лише чоловік. Але нам всього вистачало, тому що дітей ми планували заздалегідь і до дрібниць прораховували. До цього часу Катя мала двох дітей, хлопчика 5 років і дівчинку 3 років. Коли я йшла на пологи з першою, вона виношувала вже другу дитину.

Тісного спілкування у нас з нею ніколи не було, тому що її життя відрізняється від мого. Вона постійно змінює чоловіків, виходить заміж і розлучається, все це супроводжується бурхливими емоціями.

Однак після третього розлучення сестра раптом згадала про наше існування. Їй потрібно було з кимось залишати дітей, а мама вже була слабка здоров’ям, тому не могла доглядати онуків.

Коли нашим дітям виповнилося 2 роки та 5 років, племінникам стукнуло 5 та 7 років. Катя звернулася з проханням посидіти з ними вихідні, бо вона з новим хлопцем зібралася на відпочинок за місто, і діти там тільки заважатимуть. Ми не відмовили, таки рідні племінники, і вона не чужа.

Вихідні пройшли нормально, діти слухали. Ми погуляли спокійно, вони не вередували, нічого не випрошували купити. Важко виявилося тільки вкласти їх у ліжка, але ми і це подужали.

Незважаючи на те, що серйозного клопоту не було, я відчувала себе розбитою, оскільки доглядати за чотирма хлопцями одночасно це складно, тим більше, коли не звик. А коли вони поїхали, я усвідомила, що з двома дітьми досить легко можна впоратися.

З того дня сестра почала регулярно просити посидіти з дітьми. Спочатку це було тільки у вихідні, а потім у будні на три дні, потім вона їх почала залишати на тиждень. Їй, наприклад, з хлопцем треба у відпустку злітати. Вже стало важко справлятися з її дітьми, оскільки раніше вони відчували, що знаходяться не вдома, а тепер поводяться як у себе вдома.

Я не прикрашатиму, вони, звичайно, не стоять на головах, але по-господарськи поводяться. Пропав сором, почалися суперечки.

Якби у нас у домі були б тільки племінники і ми не мали своїх дітей, було б спокійно, вони їдять добре, не вибагливі. Однак у мене є свої діти. Елементарно зварити для такої компанії складніше. Так як племінники їдять все і дуже добре, а за компанію та у моїх дітей апетит покращується. До того набагато складніше прибирати і випрати на всіх, це нескінченна тяганина.

У вихідні трохи простіше, чоловік вільний від роботи, він допомагає мені з домашніми справами або виводить всіх дітей на прогулянку, а я в цей час пораюся по дому. А в будні все лежить на мені одній.

Від цього я дуже втомлююся. Тим більше мені незрозуміло, як варто поводитися з ними, чи повинна я їх якось виховувати? По суті це не мої діти і прикладати руку до їхнього виховання не варто, проте вони довго перебувають у нашій сім’ї і без виховання просто не обійтися. А я не знаю якого виховання дотримується Катя, що дозволяє, а що забороняє.

Мені не дуже хочеться занурюватися у питання її виховання. Та я й не знаю, з чого завести розмову з нею на подібні теми.

З племінниками я вже майже зродилася, проте мені складно справлятися з усіма. В даний час, як мені стало відомо, Катя почала жити з черговим кавалером, тому діти половину часу проводять у нас, а половину вдома, молодик сестри ще не вжився в батька. А рідні батьки дітей Катерини вже завели собі нові сім’ї, там з’явилися свої діти, тож залишаються племінники поза увагою батьків.

Фактично, до дітей справи нікому немає. Мама будує свою долю, тати вже збудували нові сім’ї, а діти залишилися за спиною. Ситуація страшна. Мені шкода малюків, але я не в змозі виховати їх. Старший уже пішов у перший клас, з ним потрібно займатися, а на це потрібен час, який я не маю, тому що в мене ще 2 дитини, п’яти років і двох років.

Чоловік сказав, що матиме розмову з Катею, але я не уявляю, про що в такій ситуації можна домовитися. Як можна зробити так, щоб і діти були щасливими і всі турботи не лягли на нас.