Хлопець кинув мене вагітною, я вирішила не давати дитині по-батькові

Мені з чоловіками ніколи не щастило. Коли мій черговий обранець дізнався, що я вагітна, одразу втік із поля бою. Саме тому я вирішила синові дати матронім, а не по-батькові. Усі родичі на мене накинулися з докорами.

З Антоном у нас були добрі стосунки. Ми навіть будували спільні плани на майбутнє, адже зустрічалися понад два роки. Але до вагітності він був не готовий, а я аборт робити не хотіла. На той момент нам було по 25 — вже не зовсім молоді, легко б упоралися з роллю батьків. На жаль…

Антон навіть дорікав мені, що я нагуляла дитину, аби уникнути відповідальності. Саме тоді я зрозуміла, що всі мої мрії про щасливе життя розсипалися в пух і порох. Спочатку я сподівалася, що коханий зрозуміє, проте мої очікування були марними.

Коли він повернувся після чергової гулянки, він зібрав речі та пішов. Антон одразу мене попередив, щоб я на нього не розраховувала. Мовляв, брати участь у житті дитини він не збирається. Я сподівалася на підтримку батьків, адже розуміла, що мені буде важко.

Коли малюк народився, я вирішила не записувати біологічного батька у свідоцтво про народження. Потім я вирішила дати синові матронім, а навіщо йому по-батькові, якщо батька немає?

Мої батьки були проти. Мовляв, ви ще зійдетесь, потім будеш з документами мучитися, та й дитина має право знати, хто її батько. Нікого не бентежило, що Антон просто змився, і я не збиралася відновлювати з ним стосунки. Він викреслив нас зі свого життя, а я вирішила викреслити його.

Я все зробила по-своєму. Рідня мене досі дістає. Навіть свекри активізувалися, хоча раніше навіть не цікавилися мною і онуком. Я не хочу ні їх бачити, ні Антона — кожен мав шанс. Я сама вирощу свою дитину, щоб мені не говорили. По-батькові ж не свідчить про наявність батька. Батько має бути в житті, а не за документами.