Бабуся запросила Віку з онуками до себе на літо, але вже після першого дня їй все не так

— Мама постійно у мене питала, коли я онуків у гості привезу. Спочатку ми самі боялися, адже малюки зовсім були, а потім вирішили навідатися в гості. Ось навіщо ми це зробили? Через 10 хвилин стало ясно, що їй рідні онуки в тягар. А ми ж на місяць приїхали, не знаю, що й робити, — бідкається 30-річна Віка.

— Бери міняй квитки та повертайся додому. В чому проблема?

— Шкода гроші втрачати, адже сума не маленька. Та й розумію, що мати образиться. Але, мабуть, місяць її закиди не витримаю. Мені вже хочеться втекти! Невже так буває, що рідні онуки бісять?

Віка та її чоловік уже 7 років живуть у Києві. Вони мають іпотечну квартиру, свій невеликий бізнес. За ці роки вони встигли двічі стати батьками. Старшому синові 4 роки, а молодшому – два. Свекруха всіляко допомагає молодій сім’ї, а от батьки Віки далеко, вони й онуків практично не бачать.

Мама ж Віці розповідала, як вона любить онуків. Мовляв, навіть фотографію біля ліжка поставила. Вона давно кликала доньку у гості. Адже в селі справді добре — фрукти, овочі, свіже повітря. Загалом, рай для малечі. Батьки ремонт зробили перед приїздом онуків, щоб усе чистенько та акуратно було. Усі готувалися до зустрічі.

Чоловік Віки не зміг поїхати, бо треба було контролювати робітничі справи. Саме тому вона вирушила туди сама із двома дітьми. Щиро кажучи, ідея Вікторії подобалася, адже їй потрібно було змінити обстановку та відпочити від декрету. Вона взяла квитки та вирішила місяць погостювати у рідних краях.

— Мама ще ображалася на мене, що я на все літо приїхати не захотіла. А тепер я не знаю, як місяць витримати.

Мама Віки – акуратистка. Має вдома тотальний порядок, та й дисципліну вона любить. Вікторія намагалася стежити за малюками, адже знала про маминий характер. Але та все одно хапалася за голову, коли вони бруднились, голосно кричали або брали щось без попиту. Бабуся весь день все виправляла, прибирала, складала, демонструючи своє невдоволення.

Віку вона звинуватила у тому, що вона дітей розпустила. Бачте, вони не привчені до порядку та дисципліни. Донька мовчала – вона не любить конфліктувати. Намагалася частіше гуляти з хлопцями у дворі, хоч і там вони могли нашкодити. Діти ж.

— Мама собі намалювала картинку ідеальних дітей, саме тому онуки її дратували. Всі діти шумлять, роблять капості, розкидають речі та шкодують. Так вони зростають. Он учора склянку із соком перевернули, то мама інфаркт зобразила. Я вимила все за півгодини, а розмов скільки було! – зітхає дівчина.

Бабуся ж скаржиться, що після візиту онуків їй доведеться знову робити ремонт. Вона, звичайно, перебільшує, але все ж таки. Як жінка не зрозуміє, що діти не можуть сидіти на стільчиках та виконувати всі накази?

— Я думала, трохи відпочину, розслаблюся. Мама обіцяла онуків няньчити, а насправді що? Я постійно роздратована і нервова. Вже додому хочу, немає моїх сил, — плаче Віка.

***

Чи винна Вікторія? А можливо бабуся просто відвикла від маленьких дітей? Якщо ти покликала гостей, мовчи та терпи. Як можна так ставитись до рідних онуків?

Що ж робити Віці? Міняти квитки і їхати чи сподіватися, що все стане на свої місця?

Швидше за все, після такого прийому донька до батьків більше не з’явиться. Що скажете?