Все ліжко почервоніло, Віку лікарі терміново забрали, а все молилася до її іконок …

Вона навіть не піднімалася з ліжка. Їй не ставили крапельниць, не назначали жодних ліків. Потім до палати внесли переносний апарат для УЗД. Похмурий лікар запитав її:

— Перевіряти будемо?

Сусідка по палаті просто кивнула головою. Жінка лежала і блідла на очах.

– 1,1 мм, – прокоментував він.

– Я не буду! – крикнула сусідка по палаті.

– Сененко! Припинити розмови! Якщо рубець розійдеться, то ми тебе втратимо. Я ж попереджав тебе.

Жінка відвернулася до стіни та заплакала. Я вирішила поговорити з нею. Як з’ясувалося, Вікторія завагітніла вчетверте. Дві попередні вагітності закінчилися плачевно – пологи почалися на 30-32 тижні та дітки загинули. Ще Віка пережила позаматкову вагітність, тож їй видалили трубу.

Вона дуже мріяла про дитину. Молилася і відвідувала святі місця, тож четверта вагітність це справжнє диво. Ніхто навіть не розумів, як їй вдалося завагітніти. Ось тільки рубець після кесаревого був дуже тонким.

— Мені б хоча б ще кілька тижнів малюка поносити, щоб дихав сам. А мене врятують, я знаю, — прошепотіла вона.

За два тижні Віка поскаржилася на біль у животі. Їй погано, а все ліжко набуло червоного відтінку. Я побігла шукати лікарів. Ті в екстреному порядку повезли Вікторію до операційної.

Я знайшла її ікони і почала молитися. Невміло, неправильно, але дуже щиро.

Надвечір до палати зайшов Петро Миколайович.

– Як Вікторія? — наважилася я спитати його.

— Операція була дуже складною. Рубець був надто тонким. Але ми її врятували. А донька взагалі розумниця – сама дихала. Загалом, все чудово!

Я підійшла до ікони і прошепотіла:

– Спасибі….