Чоловік думає лише про себе. Він з’їдає все, не залишаючи навіть дитині

Spread the love

— Діма, де банани поділися? — говорю я чоловікові.

— Я з’їв, так захотілося.

— Ти не міг хоч один синові на полудень залишити?

— Прямо проблему роздула. Начебто в магазині банани не продаються.

— То сходи та купи.

– У мене футбол. Як я схожу?

Таке в нашій сім’ї відбувається постійно: то сир, то печиво, то яблука. Мені навіть доводиться ховати їжу, адже син із таким батьком може лишитися голодним.

Ми одружені 5 років. Нашому синові скоро виповниться два роки. У нас іпотечна квартира, тому самі розумієте, з грошима доводиться туго. Чоловік вважає, що він здобувач, адже завдяки йому у нас з’явилася квартира. Насправді він просто продав свою одиничку, щоб внести початковий внесок, але мої батьки теж допомогли.

Мама моя вважає, що Діма – справжній егоїст. Я частково з нею згодна.

Якось ми готувалися до дня народження. Я готую, щоб гостей пригостити, а він усе бігає під ногами та тарілки спустошує. Найприкріше, що він і до торта дістався. Я його на балконі залишила, адже місця у холодильнику не було. Занесла на кухню, щоб порізати, дивлюся, а там шматок вирізав і шоколадного декору не залишилося. Уявіть собі, як мені соромно було.

Таке відбувається постійно. Так, він заробляє, але можна якось розумно все робити, про інших думати. У нього одна відмазка: “Купимо, не хвилюйся!”. Гаразд, йому на мене начхати, а як можна про свою дитину не дбати? Тим більше грошей у нас впритул, я ж на щось розраховую. У нас за тиждень можуть місячні запаси продуктів розійтися.

— Чого ти причепилася до нього? Він же чоловік, нехай їсть. Він гроші заробляє. А ти не обурюйся, а готуй більше, — захищає його свекруха.

Найцікавіше, скільки не готуй йому все мало. Він з’їсть усе. Купувати більше немає можливості — адже нам ще іпотеку виплачувати треба, одяг купувати й інше побутове приладдя.

Загалом, я чоловікові сказала, якщо він ще раз так зробить — розлучитимемося. Розділимо квартиру і житимемо кожен своїм життям. Він образився на мене, мамі поскаржився. Свекруха тепер навіть не розмовляє зі мною. А я вважаю, що я маю рацію. Що ви скажете?