Батько кинув нас напризволяще, а тепер просить про допомогу. Але я все пам’ятаю

Spread the love

Коли мої батьки розлучилися, батько забрав усе. Ми з мамою жили у справжньому пеклі, залишившись біля розбитого корита. Я пам’ятаю кожну деталь цього виживання.

Причиною такої поведінки тата стала нова жінка. У них із мамою ніколи не було ідеальних стосунків. Вже потім вона зізналася, що терпіла всі образи та образи лише заради мене.

Навіть із квартири нас тато виставив, хоч розумів, що у мами навіть родичів у цьому місті не було. З бабусею мама не спілкувалася та й жила далеко. Але чи був вихід? Ми сіли на поїзд та поїхали у забуту глибинку. Спершу було страшно. Бабусина хатина нагадувала бомжатник. Вона хоч і зі скандалом, але пустила нас у квартиру.

Іноді бабуся билася з мамою, вибивала двері до нашої кімнати та приводила якихось чоловіків. Навіть пожежу якось улаштувала, щоби вижити нас. Аліментів тато не платив, тому навіть орендовану квартиру ми собі дозволити не могли.

Минали роки. Я закінчила школу і вступила до вишу. Звісно, ​​я хотіла підробляти, але мама мріяла, щоб я здобула вищу освіту. На третьому курсі бабуся померла та квартира перейшла у спадок матері. Мама взяла кредит та почала облаштовувати житло. Я тоді вже заробляла теж, хоч і небагато, але допомагала мамі.

У мене вже є хлопець. Ми хочемо одружитися. Мама дуже добре до нього ставиться. Та й у неї життя налагодилося – є коханий чоловік. Адже вона змінилася за останні роки. Раніше все в мене вкладала, а тепер має можливість і прикрасити себе.

За всі ці роки батько не давав про себе знати. А ось нещодавно з’явився. Він дуже постарів. Впізнати його неможливо – старий, жебрак, недбалий. Мама чомусь впустила його до хати. Я ж його навіть бачити не хотіла, я ненавиділа цю людину кожною своєю клітинкою. Він почав плакатись і розповідати, як важко йому живеться.

Бачте, нова дружина його з дому виставила, потай переоформила документи і тепер йому нема де жити. По паперах він там ніхто. Блукав вокзалами, а потім раптом про нас згадав і приїхав.

Він же знав, де жила бабуся, тож не сумнівався, що ми саме тут. Але як йому вистачило совісті після всього приїхати та попросити про допомогу? Я не могла підібрати слова. Зателефонувала своєму нареченому та попросила виставити батька з дому. Він погрожував нам, сказав, що подасть до суду.

А ми нічого не боїмося. Ми йому нічого не зобов’язані. Нехай пожинає плоди, він сам заслужив на таке життя.