Вони не спілкувалися дуже довго, тільки мама таємно навідувалася до сина. Але народження онука все змінило

Spread the love

Мама не хотіла, щоб Микола розписувався із Валентиною. Та й чоловік був проти того, щоб син одружився з жінкою з дитиною. Молодята навіть весілля не стали робити через конфлікти з родичами. Лариса радила сестрі підтримати сина, адже псувати стосунки точно не варто.

Повернувшись від родички, Світлана вирішила поговорити із чоловіком. Мовляв, Микола свій вибір зробив, нам треба змиритись. Але не хотів слухати дружину. Він не збирався навіть на поріг пускати чужу дитину. Мало того, Дмитро заборонив Світлані навіть із днем ​​народження невістку вітати — він вимагав, щоб вона обірвала з нею спілкування.

– Марія, привітай дружину брата. Вона ж чекала на нас, образиться, якщо не прийдемо. Мене батько не відпускає, – сказала Світлана молодшій дочці.

– Добре мамо. Даремно тато так категорично налаштований — Валентина дуже добра жінка. Ми з нею добре ладнаємо, та й дочка у неї хороша, — відповіла Марія.

Донька пішла. Світлана сіла та заплакала. Як їй це все набридло.

Через півроку Микола сказав матері, що Валя вагітна. Коли про це дізнався батько, він навіть навідати дітей погодився.

— Нарешті в мене буде онук! – радів Дмитро.

– Двоє онуків. Ти полюбиш Вероніку, вона ж гарна дівчинка, – поправила Світлана.

Коли Валентина побачила батьків чоловіка, вона мало не впала. Маленька донечка вийшла до гостей і сказала Дмитру:

— Ти дуже схожий на мого тата. Тільки він молодий!

Дмитро посміхнувся. Вони мило розмовляли – було дуже затишно. Коли Світлана з Дімою повернулися додому, чоловік почав дорікати дружині, що nf таємно зустрічалася з онукою. Він зауважив, що дівчинка до Світлани краще ставиться.

— Але ж ти казав, що тобі не потрібна чужа дитина! – Почала виправдовуватися Світлана.

— Я не знав, що вона така гарна дівчинка!

— Та й невістка хороша, даремно ти так її не злюбив. Та й моя вина є. Головне, що Микола наш щасливий.

Незабаром народився Максим. Дмитро щодня проводив із онуками. Якось він гуляв з ними у парку і Вероніка запитала:

— Діду, а чому у Максима твоє прізвище, а в мене інше?

— Якщо тобі моє більше подобається, то буде таке саме.

Увечері Дмитро почав насідати на Миколу за те, що він досі не вдочерив дружину. Він пояснив, що для дівчинки це важливе.

Світлана Петрівна слухала чоловіка та сина і не могла натішитися. Сестра мала рацію. Вероніка їм стала рідною онукою, вони в ній душі не чули, як і в Максимці.