Поки жили зі свекрухою, мій чоловік їв за спільним столом, а я до своєї мами бігала поїсти. Бо всі гроші чоловік віддавав своїй мамі

Spread the love

Сьогоднішня історія присвячена моїй свекрусі. Я на неї не в образі, скоріше навпаки. Вона навчила мене долати життєві труднощі, що дозволило мені твердо крокувати життям.

Я вийшла заміж у 18 років. На той час я ще була студенткою технікуму. Все життя ми жили з мамою вдвох, а батьки чоловіка досить забезпечені люди, що вплинуло на їхнє ставлення до мене. Вони завжди називали мене “безприданницею, байстрючкою” і в цьому дусі.

Свекруха навіть не дозволяла мені митися у їхній ванній кімнаті, кажучи, що мені й таза достатньо.

Ця жінка завжди пишалася своїм становищем – все життя прожила у шлюбі, двоє дітей, великий будинок. Старший син із дружиною теж жили разом із нами.

Я мріяла, щоб наша родина завжди жила у злагоді.

Намагалася все робити по господарству, не сперечалася. Часто, після навчання, відразу бралася за домашні справи – то приберу, то підлогу помию, то прання затію.

Але свекрусі було не догодити. Якщо я стирала її речі, то вона бурчала, що я все не правильно роблю, а якщо ні – називала мене ледаркою.

Готувала я, на думку свекрухи, теж неїстівно. Борщ завжди у мене виходив або надто густим, або надто рідким, то жирним, то пісним.

Сили витримувати нападки свекрухи мені давала любов чоловіка до мене. Та я його дуже любила.

Старша невістка завжди дивувалася моєї стриманості. Але вона навіть уявити не могла, що діялася в моїй душі. Влаштовувати скандали я не хотіла, тому що вони лише додають проблем. Якщо чесно, мені було шкода цієї родини, оскільки вони не знали, що таке кохання та порозуміння.

Коли я навчалася у технікумі, я, відповідно, не працювала, тому грошей у нашій родині не було. Тому свекруха мені заборонила їсти в них удома. На той час я вже була вагітна. Кілька разів у мене траплялися голодні непритомності. Рятувало мене те, що я вчилася на відмінно та отримувала підвищену стипендію. Але на ці гроші я все одно не могла повноцінно прогодувати себе.

А свою зарплату чоловік віддавав матері, на її вимогу Аргументувала вона свої дії тим, що збирає для придбання для нас ділянки під будівництво будинку. Наша сім’я існувала, не маючи власного бюджету. Чоловік харчувався у себе вдома, а мене годувала моя мати, якщо не вистачало стипендії. Але після народження дитини, я зажадала від чоловіка, щоб вона перестав віддавати гроші матері, тому що вона повинна годувати і одягати свою дитину.

Свекрусі, звичайно, це не сподобалося, тому вона почала мене виганяти з дому і погрожувала відібрати дитину. Після того, я забрала сина і переїхала до своєї мами. Згодом свекр повернув мене додому і на якийсь час від мене відстали.

Свого часу ми купили ділянку і зайнялися будівництвом будинку. Вся наша зарплата йшла на будівництво. Певну суму грошей дала і свекруха – з тих, що їй мій чоловік віддавав упродовж двох років. Звичайно, ми не знаємо, чи вона нам все віддала.

Як тільки ми зробили одну кімнату, то одразу з’їхали від батьків. І хоч там не було умов для комфортного існування, ми все одно були щасливими, що тепер можемо жити самостійно.

З того часу минуло багато років

Але досі, коли свекруха приходить у гості, то не забуває мені нагадати, що в будинку, де я живу, немає нічого мого. Чомусь вона не враховує той факт, що я все життя працюю, що моя мама дала нам грошей на покупку меблів. Вона пам’ятає лише те, що вони мене взяли в свою сім’ю голою і босою, і я мушу їх за це дякувати до кінця днів.

Намагаюся зводити своє спілкування з нею до мінімуму. Моя думка, вона глибоко нещасна людина, так не знає значення слова «любов» і що таке порозуміння між близькими людьми.