Батьки все життя мене зневажали і все віддавали брату. А коли почалися проблеми, раптом згадали про дочку

Spread the love

Така ситуація, на жаль, не є особливо рідкісним явищем. Найчастіше подібне відбувається у сім’ях, де більше однієї дитини. Хтось насолоджується увагою та любов’ю батьків, а хтось росте у тіні. Одна дитина відчуває на собі турботу та ласку, а інша – закиди та суцільні зобов’язання.

Ось і в моїй родині так було. Михайла всі любили, а я була для всіх тягарем. Мама без жодного сорому нагадувала мені про те, що хотіла зробити аборт, коли дізналася, що вагітна. В чому моя провина? В мене немає відповіді! Мабуть, я народилася не в той час.

Мишко у всьому був лідером, а я нерішучою та боязкою. За кілька років моя мати відправила мене на виховання до своїх батьків. Бабуся з дідусем мене, звісно, ​​любили, але батьків неможливо замінити ніким. Росла я в селі, а мама іноді приїжджала на свята.

Батьки приділяли весь свій час вихованню та розвитку Михайла. А він увесь час змушував їх нервувати: забирали його з поліції, борги за нього віддавали, квартиру йому купили, щоби він жив окремо. Закінчилося все тим, що Мишко заклав свою та батьківську квартири, а кредитори за несплату усе забрали. Тепер кантуються гуртожитками.

Я досі живу в селі, тут вийшла заміж за кохану людину. У будинку бабусі та дідуся живуть зараз моя донька, її чоловік та син. Я живу своїм життям, давно вже забула про дитячі проблеми. З Мишком та батьками ми майже не спілкувалися довгий час. Я до цього звикла, ініціативу сама не проявляла. Проте доля мала свої плани на мене.

Виявилося, що мати зламала ногу, а грошей на операцію у них не було. Я завдяки сімейному бюджету спромоглася за все заплатити, але подяки так і не почула. Після операції лікарі сказали, що їй потрібна дорога реабілітація та постійний догляд. Михайло одразу почав мені дзвонити, але я таке не підписувалася.

Скільки ж я поганих слів почула на свою адресу від них. Назвали мене невдячною. Я стояла на своєму, нагадавши мамі про кого вони постійно дбали і куди відправили мене. Чому я маю тепер витрачати свої час, сили та гроші? Нехай коханий Мішка доглядає мамулю, він дорослий і здоровий мужик.

З цієї ситуації я зрозуміла, що все у житті повертається бумерангом. Батьки згадали про мене лише тоді, коли їм було щось потрібне від мене. Ніхто з них ніколи не цікавився тим, що я відчуваю, моїм життям, моїми проблемами. А тепер вони вирішили звалити свої проблеми на мене. Нехай кажуть усім, що хочуть. Я не хочу допомагати. Так, мені досі прикро.