Хлопець запросив Катю в кафе на каву. Сам гарно повечеряв і запропонував поділити чек пополам. А на завершення хотів напроситися, щоб Катя підвезла

Побачення Кості та Каті мало відбутися у сквері. Катя вічність назад востаннє ось так гуляла без конкретної мети. Костя виявився цікавим хлопцем, з ним було про що поговорити, хоча багато чого, що питала Катя, він давав дуже ухильні відповіді. Це насторожило дівчину, але не так сильно, щоб перервати побачення.

Однак поступово вони змерзли – на вулиці все-таки була зима, – і Костя сам запропонував зайти кудись і попити каву, щоб зігрітися. Катя вирішила, що це відмінна ідея. У кафе вона взяла каву з чізкейком, Костя ж попросив у офіціанта цілу вечерю, що включає навіть салат.

Розмова була непоганою, Катя щиро раділа зустрічі. Поки що не заговорили про гроші.

– Я вмію збирати, та й заробляю непогано. Але я такі питання з чужими принципово не обговорюю. Вибач, але ти поки що чужа для мене, – заявив Костя.

– Я й не цікавилася твоїми грошима, – зауважила Катя.

У Каті самої завжди все було гаразд із коштами. Вона не те, щоб була особливо заможною, але на себе їй грошей завжди було достатньо. Крім основної роботи, вона займалася улюбленою справою, яка також давала їй певний дохід.

– Пропоную поділити рахунок порівну.

Катю здивувала ця пропозиція. Одна річ, якби Костя захотів, щоб вона самостійно заплатила за те, що замовила. Але ділити чек ось так, коли їхні замовлення коштують зовсім по-різному.

– Нехай кожен заплатить за себе, я не проти.

Покликати дівчину випити кави, а потім пошкодувати грошей – це негарно. Тим паче, що й ціна невелика. Ось що дівчина подумала.

Коли вони збиралися йти, Костя сказав:

– Хочу вас проводити.

– Дякую, але в мене машина недалеко припаркована, – озвалася Катя. Кликати цю людину в гості їй зовсім не хотілося.

– А вам у який бік?

Коли Катя відповіла, чоловік підбадьорився.

– Може, ви мене підкинете? Я живу по дорозі, – він назвав район, який, справді, був поруч. Але все ж таки до нього треба було проїхати досить пристойну відстань.

Катя була зовсім не рада думці, що доведеться робити гак. Окрім цього, спілкуватися з Костем далі зовсім не хотілося.

– А я чужих не вожу. Вибач, але ти поки що чужий для мене.

Чи правильним був її вчинок?