Втративши маму, губиться частина душі. Велике горе – втрата мами
Саме час подумати про те, чи правильно ми витрачаємо свій час, чи достатньо його приділяємо нашим батькам, дітям та другим половинкам, адже будь-якої миті будь-якого з них може не стати.
Ті люди, які втратили свою маму, чудово розуміють, наскільки важко переживати подібне. На той момент здається, що ви втратили все найдорожче на цьому світі і залишилися зовсім одні. Таке почуття виникає через те, що мама єдина людина, яка найдовше перебувала разом з нами, допомагала, підтримувала і не залишала.
Кожній людині відомо, що справжня мати ніколи не залишить свою дитину, вона до останнього стоятиме за тебе горою і наскільки б ти дорослим не був, вона завжди допомагатиме тобі. Однак з появою у нас сім’ї багато змінюється і ми приділяємо вже матері менше часу, а часом і зовсім про неї забуваємо.
Саме в момент втрати ми чітко розуміємо, що дуже часто про неї забували і відкладали можливість зазирнути в гості та зателефонувати, постійно шукаючи собі виправдання. Тепер її не повернути, і здається, що все для нас втрачено.
Мама – це на все життя
Ми ніколи не розуміємо як мама переживає про нас і скільки плаче, поки самі не станемо батьками, у нас не з’являться ті, про кого ми так самовіддано переживатимемо. Тільки в такі моменти ми усвідомлюємо, як сильно вона переживала про нас, не спала, коли ми хворіли або пізно поверталися додому. Розуміємо, чому так лаялася, і чим їй не подобалися наші друзі.
Тепер нам є з чим порівнювати, адже для своїх дітей нам теж хочеться найкращого. Але ми чомусь забуваємо, що навіть незважаючи на те, що ми вже дорослі, мати теж про нас турбується і їй варто частіше дзвонити, запрошувати в гості, дозволяти бачитися з онуками. З мамою варто підтримувати теплі стосунки та з радістю їй про це нагадувати.
Велике горе – втрата мами
Втрачаючи таку близьку людину, ми розуміємо, що так і не встигли їй стільки всього сказати. Ми починаємо собі докоряти за те, що не дзвонили у вихідні та свята, іноді кидали слухавку посилаючись на зайнятість і не передзвонювали.
Новини про її смерть стають великим ударом і нам здається, що ніщо не здатне заповнити нашу втрату. Звичайно добре, якщо у нас самих є сім’я, яка може підтримати, улюблені чоловік або дружина, діти, які завжди поруч.
У такі моменти нас можуть підтримати лише настільки рідні люди, які теж втратили дорогу для них людину. Адже за правильно збудованих стосунків онуки не менш болісно переносять смерть бабусі, як ми своєї мами.
Та й для нашої другої половинки це велика втрата, адже не рідко вона любить вашу маму як свою рідну. Тому її втрата не привід постійно плакати, але замислитися, що для ваших рідних ви так само важливі і колись ваші діти так само плакатимуть, але через брак вашого або їхнього часу ви можете багато не встигнути.
Якщо ви залишаєтеся один, то пережити таку втрату набагато складніше. Зрозуміти вас зможуть лише ті, хто вже пережив таке. Інші просто не знайдуть слова для підтримки. Втіху можна знайти тільки в оточенні дорогих для вас людей, для яких ваш біль як свій власний.
Тож саме час подумати про те, чи правильно ми витрачаємо свій час, чи достатньо його приділяємо нашим батькам, дітям та другим половинкам, адже будь-якої миті будь-якого з них може не стати. Смерть нікого не шкодує, але тільки від нас залежить, яке життя проживуть ці люди і наскільки щасливими вони будуть.
Зателефонуйте вашим рідним, нагадайте, як сильно ви їх любите, нагряньте в гості або поверніться додому з солодощами і порадуйте їх. Виділіть день і вирушайте на відпочинок усі разом. Щоб потім не довелося плакати, що через роботу чи інші турботи ви нічого не встигли. Друзі та робота почекають, ви їм часто більше часу приділяєте, а ось рідні можуть і не дочекатися.