Або народжуй, або розлучаємося!, – чоловік вимагає народити сина, а лікарі забороняють

Три роки тому 27-річна Світлана познайомилася з старшим чоловіком. Різниця становила 17 років, але дівчину це не збентежило. А образ вдівця (колишня дружина залицяльника померла від онкології) здавався навіть романтичним.

Не ускладнила ситуацію і трирічна донька, яка залишилася без матері. Справа в тому, що через одну рідкісну хворобу дівчині народжувати категорично не можна.

А тут чудова, нехай і травмована, збентежена дитина. Словом, закрутилось у них усе, закрутилось.

Світлана навіть удочеріння оформила офіційно – моя дочка, і точка. Дівчинка теж тяглася до нової мами. Ідилія.

Однак, чим ближче справа підходила до 50-річчя, тим більше чоловік озвучував думку про спадкоємця.

— Може, все-таки народиш? – спочатку ласкаво благав чоловік. Світлана віджартовувалася.

— Досить вигадувати собі діагнози! – почав уже дратуватись чоловік. Світлана у відповідь почала трясти медичними документами. Принизливо, звичайно, але що вдієш.

— Або дитина, або розлучення! Раніше баби в полі народжували, про такі діагнози не знали, і все йшло як по маслу. Мені потрібний спадкоємець! – не злазив зі Світлани чоловік. І налаштований він, зважаючи на все, дуже серйозно.

— Я багато разів розмовляла з ним. Наводила розумні аргументи. Говорила, що, по-перше, я не зможу народити, надто велика ймовірність ускладнень, смертельного результату. По-друге, він уже не хлопчик. А дитину треба не тільки встигнути зробити на світ, а й підняти.

Якщо з ним не дай боже що трапиться, адже я з двома дітьми одна залишуся, це якщо народити все-таки вдасться. Що за егоїзм? А по-третє, він про дочку подумав? Якщо мене не буде, їй що, знову шукати нову маму? Працює він цілий день, сам дитиною займатися не може.

Хоче розлучатися – нехай розлучається. Нехай шукає собі молоду, на все згодну. Тільки ось дочку я собі заберу, чого б мені це не вартувало. Вона вже постраждала, щоб нову маму шукати їй.

І на аліменти подам – ну а що, факт удочеріння є, а отже, у мене виникли відповідні права… Нехай платить. На цьому поки що справа й завмерла, але якщо розлучаться – результат очевидний. Кожен тягтиме ковдру на себе.

А до вас у мене, панове знавці, запитання. У кого в цьому випадку більше прав на доньку?