Усі беруть дітей із дитбудинку, а я вирішила забрати чужу бабусю з дому для людей похилого віку

Spread the love

Жоден із друзів та сусідів не схвалив мого вчинку. Усі як один покрутили пальцем біля скроні зі словами:  отож зараз важкий час, а ти ще собі нахлібника в хату взяла! Але я впевнена, ні я знаю! Я роблю правильно.

Раніше ми жили вчотирьох: я, дві мої доньки та моя мама. На жаль, 8 місяців тому мами не стало і ми залишилися втрьох.

За ці місяці ми з доньками зрозуміли, що ми маємо ще багато сил і часу, і ми можемо витратити їх на допомогу іншій людині.

Ще зі школи у мене був близький друг, який до 30 років замість того, щоб побудувати сім’ю і кар’єру, просто спився. Найсумніше, що він вимагав на свою пиятику пенсію матері. Коли вона перестала її давати, він просто здав її в будинок для людей похилого віку, якимись махінаціями забравши і пропивши її квартиру.

Я тітку Зіну знала з дитинства, як і вона мене. Раз на місяць з доньками заїжджали до неї в гості та привозили різноманітні смаколики.

На мою ідею доньки відреагували з величезним позитивом, а молодша Рита, якій зараз 4,5 роки радісно закричала:  «урааа, у нас знову буде бабуся!»

Але ви навіть уявити не можете, як моєму реченню зраділа бабуся Зіна! Вона так довго плакала від радості, що довелося накапати їй заспокійливого.

Нині вже майже 2 місяці, як ми живемо із бабусею Зіною душа в душу. Ми всі її любимо, а вона нас.

Ось тільки ми ніяк не можемо зрозуміти, звідки у бабусі, котрій уже йде восьмий десяток років, стільки енергії. Адже вона встає о 6 ранку щодня, а прокидаємося ми під аромат свіжоспечених млинців або оладок.

Записано за словами Марії Д.