Як брутальний байкер з білою бородою подарував дитині казку

Одного разу під’їжджаю до гіпермаркету. Справа була в серпні. Дивлюся – вільне місце є поруч з суперовим Харлєєм. Паркуюся, виходжу з машини, починаю розглядати його, люблю мотоцикли такі. Поруч біля машини кіпішує сім’я, укладають покупки. Мама, тато, і хлопчина років п’яти.

І тут з’являється господар харлея. Класика – шкіряні штани, шкіряний жилет на голе тіло, на одному плечі тату ZZ Top, на іншому – AD/DC. І … Величезна білосніжна шевелюра з кучериками, і така ж білосніжна борода до пупа.

Хлопчина як закричить: «Мамо, дивись, Дід мороз !». А мама йому: «Ні синку, це дядько-байкер». У хлоп’яти починає надуватися нижня губа.

А дядько-байкер повертається до хлопчика, і каже добре поставленим басом (далі діалог з хлопчиком):

– Та ні, я і є Дід Мороз.

– А де твоя червона шуба і чому на мотоциклі?

– Так літо, у мене відпустка, катаюся ось, заодно дивлюся на дітей, хто добре себе веде, хто погано, щоб знати, кому дарувати подарунки на Новий рік, а кому ні. А на мотоциклі, тому що олені відпочивають, травичку щипають, сил набираються, адже взимку скільки справ у нас буде.

– А снігуронька де?

– А снігуронька на морі відпочиває.

– А вона не розтане?

– Та ні, казки це, не таемо ми від спеки.

Далі відкриває сумку, яка битком набита невеликими плюшевими зайчиками. Бере одного і дарує хлопчиськові зі словами:

«Поводься добре, слухайся маму з татом, і буде тобі на новий рік хороший подарунок».

У того аж мало не сльози на очах від щастя. Потім повертається до мене, підморгує оком, і шепоче – «Третій за сьогодні». Сідає на мотоцикл, і плавно від’їжджає.

Мама посміхається, тато посміхається, хлопчина обіймає зайчика. Я дивлюся на сонечко, і думаю – «Як же добре життя!»