Власник відвідав свої ресторани, переодягнувшись волоцюгою. Як поставилися до нього працівники

Spread the love

Героєм нашої розповіді став француз на ім’я Амадо, який володів мережею ресторанів в Парижі. У 63 роки у нього виявили смертельну хворобу. За прогнозами лікарів йому залишилося жити всього кілька місяців.

Час, що залишився, він вирішив присвятити людям, які потребують допомоги. Він заснував благодійні фонди, завданням яких було допомагати бездомним і дітям.

Сім’ї у нього не було. Єдиними близькими людьми для нього були співробітники його ресторанів. Він вирішив відвідати свої заклади в образі безпритульного, щоб побачити їх ставлення до таких людей. Ставлення працівників ресторану, м’яко кажучи, його засмутило.

Першим закладом був найпопулярніший ресторан у всій Франції. Керуючий закладу не пустив його навіть на поріг. Амадо поскаржився на голод і попросив для себе хліба.

На його прохання керуючий запропонував йому привести себе в порядок, щоб йому дозволили постояти біля входу і подивитися як обідають люди. Бо такі, як він ніколи не зможуть дозволити собі заклад такого рівня.

Слова керуючого викликали у чоловіка гіркі сльози, бо він все своє життя намагався прищеплювати своїм працівникам повагу до людини, не дивлячись на його положення в суспільстві. Він будував бізнес, який був би доступний кожному.

Наступний ресторан, який він вирішив відвідати, знаходився на території чудового парку. Але охоронець, який стояв на вході, не дав би йому увійти. Амадо почав йому пояснювати, що він людина і має такі ж права, як і будь-який користувач.

Після цього працівник вирішив покликати керуючого, якому чоловік розповів, що раніше він був завсідником цього закладу, і часто обідав з їх господарем. Але сьогодні він розорений. У відповідь керівник сказав, що він є цим господарем і виставив Амадо на вулицю.

Таке відбувалося і в інших його ресторанах. Амадо розумів, що це промах його керівництва і йому ставало страшно від тієї думки, що вони обходилися подібним чином з бездомними та бідняками.

І коли залишилося всього пару закладів, він вирішив піти у свій найперший ресторан, де керуючим був його найкращий співробітник на ім’я Антоніо. Він зайшов в середину, підійшов до керуючого і попросив для себе їжі. Але чоловік, як і всі інші, відмовив Амадо, аргументуючи це тим, що в їх пристойному закладі нема місця бродягам.

Амадо пішов, не стримуючи сліз. Він був уже повністю без сил, але залишався останній ресторан і він розумів, що повинен закінчити розпочате. Цей заклад перебував на околиці міста, біля озера з лебедями.

Керуючий стояв біля закладу. Амадо підійшов до нього і розповів, що його всюди проганяють, а йому б з’їсти хоч шматочок хлібця. Керуючий ресторану попросив його почекати, так як на даний момент всі столики були зайняті відвідувачами.

Після двох годин очікування, чоловік був впевнений, що таким чином від нього культурно позбулися. Але перед тим, як він уже збирався йти, до нього підійшов офіціант і запросив його пройти всередину. Стіл ломився він безлічі страв. І коли він почав їсти, до нього присів керуючий.

Даніель, так звали керуючого, розповів, що він колись був дуже успішною людиною, але після аварії все втратив. Його дружина загинула в ДТП, а він почав пити і занапастив свій бізнес. Але завдяки господареві цього ресторану, який дав йому роботу, він зміг встати на ноги. Після цих слів Амадо згадав цього хлопця, поїв і пішов.

Вранці наступного дня, він зібрав усіх своїх співробітників саме в цьому ресторані і показав, хто переховувався під виглядом бродяги. Амадо звільнив усіх керівників, які погано обійшлися з ним, залишивши тільки Даніеля. Він не хотів, що в його закладах працювали такі жорстокі люди.

Час, що залишився Амадо провів поруч зі своєю «сім’єю», а Даніель успадкував його бізнес.