Жінка переконала сина лишити нас з бабусею і переїхати жити до її батьків

Моя невістка приїхала з іншого міста. Коли вони одружилися, стали жити у нас. Я давно розлучилася і забрала жити свою матір до себе, її квартира здається.

Спочатку невістці не сподобалося, що я не віддала їм квартиру матері, а потім і зовсім почала тиснути на сина.

Мовляв з наявністю свекрухи вона ще може змиритися, але бабуся – це вже перебір. Мама у мене акуратна, завжди допомагає по господарству і прекрасно готує, жінка тиха.

Невістка годинами говорить по телефону, спілкуючись з батьками. Після чого ходить як у воду опущена.

Навіть їжу ввечері забирає в кімнату, щоб разом не обідати. Син бере з неї приклад, аргументуючи тим, що не хоче засмучувати дружину.

Дітей невістка не хоче, хоче пожити для себе, не прив’язуючись до побуту. Зараз живе на всьому готовому: по дому не допомагає, не пере, в будинок нічого не купує.

Раніше ми хоч якось з нею ладили, але тепер через самоізоляції стали практично ворогами.

Ми всі були вдома і тільки син віддалено працював. Я думала, що з розуму від такої напруги зійду.

Уже готова була їм віддати квартиру мами, але гроші за оренду виручали неймовірно. Я не хотіла брати грошей з сина, але він і не пропонував.

Я не впізнаю свою дитину. Нещодавно він сказав, що йому запропонували роботу в іншому місті і він погодився. Не радився, а поставив перед фактом.

Виявляється, це місто, де живуть батьки невістки. Але, судячи з усього, йому її не пропонували, а він сам навмисно шукав її в тому місті. Невістка свого домоглася.

Я не бажаю зла, але розумію, що синові жити в чужій сім’ї буде важко. Там ніяких прав, та й характер у тещі, як у дочки. Я його не стала відмовляти, але душа за свою дитину болить.