Втомилася від трьох дітей, готова залишити їх чоловікові і піти в нікуди. Але чоловікові вони теж не потрібні

Spread the love

Привіт друзі.

Сьогодні у нас досить страшна історія, в якій складно знайти правильний вихід.

Що ж, ось вам історія:

“Доброго дня. Моє життя така, що я готова на крайній крок. При цьому я майже нікому не можу розповісти про свою біду і свої почуття, ніхто не зрозуміє. І швидше за все засудять, від цього ще важче.

Загалом, у мене троє дітей. Хотіла б написати у нас з чоловіком, але по факту у мене. Хоча чоловік тут головний винуватець, якщо так можна сказати.

Ми кілька років жили в бездітному шлюбі і чоловіка це цілком влаштовувало, поки у його друзів не стали з’являтися діти. І він як і більшість чоловіків захотів мати своїх дітей. Тільки зараз я розумію, що ніфіга не захотів, просто соромно йому було бути білою вороною.

Я дітей не особливо хотіла, тому сказала, що всі турботи по догляду за ними будуть на нас двох порівну. Чоловік погодився. Народилися двоє дітей. Чоловік дійсно допомагав з ними, не так, як мені хотілося звичайно, але не особливо ухилявся.

І тут у його приятеля народжується третя дитина – і моєму тут же закортіло зрівняти рахунки з другом. Маленький нюанс, у нас дві дочки, тому терміново був потрібний «спадкоємець».

Уламував мене чоловік довго. Обіцяв і допомогу і фінанси і підтримку, і що свобода моя ніяк не постраждає.

Загалом народила. І тут чоловіка як підмінили. Мало того що до сина не підходить взагалі, так і до старших дітей інтересу майже ніякого. Робота – комп’ютер – друзі. Я з дітьми одна. Намагаюся змусити – крик.

Я дико втомилася, на мені все – будинок, діти, робота, побут. Бабусі не допомагають. Готова піти в нікуди і залишити дітей чоловікові. Але тут сюрприз, коли я збиралася йому про це натякнути і налякати, він мені перший сказав, що втомився, йому все набридло і думає про розлучення. Природно, ніякої мови про те щоб забрати дітей, немає.

Але якщо я залишуся одна з дітьми це взагалі дно. Так що зовсім не знаю, що робити. Хоч в дитячий будинок здавай … »

Ось така історія. Який вихід, дорогі читачі?