Самі на море, а мені онука на 2 тижні. Ні, я – не прислуга, в мене теж свої плани

П’ять років тому моя дочка Аня вийшла заміж, а через рік у них з чоловіком з’явився син Олексій. Я відразу ж вирішила, що буду допомагати. Хотілося, щоб Аня більше відпочивала, тому більшу частину побутових обов’язків і навіть, іноді, годування онука я взяла на себе.

Однак Аня і її чоловік Антон навіть жодного разу не подякували мене за допомогу. Я розуміла, вони молоді і хочуть відпочити, але ж всьому є межа. Кожен раз коли Аня і Антон хотіли кудись сходити їх не хвилювало чи вільна я. Вони просто приводили Олексія і залишали онука мені.

Дочка просто дзвонила і казала, що потрібно забрати онука з саду. Адже вони з зятем зайняті. Такі дзвінки часто порушували мої плани, але не могла ж я Олексія залишити ночувати в садку!

Такі витівки мені звичайно не подобалися і я терпіла їх з останніх сил. Останньою краплею став дзвінок дочки, коли вона повідомила мені про їх поїздку в Єгипет. Я, звичайно, зраділа адже Олексію такий відпочинок піде тільки на користь, але дочка поспішила пояснити, що їде тільки вона з чоловіком. А мені Аня пропонує 2 тижні сидіти з онуком? Як можна було навіть не запитати про мої планаи?

Відповідь дочки вразила: «Так ти ж на пенсії сидиш! У тебе купа вільного часу. Чим тобі ще займатися як не своїм рідним онуком ?! ». Ми сильно посварилися. Адже вони з Антоном навіть не подумали запитати у мене чи можу я їм допомогти.

Я сказала дочці, що не буду порушувати свої плани і сина їм доведеться взяти з собою. Батьківство це їх обов’язок, а моя пенсія – заслужений відпочинок і ніяк не прислужництво!

Як вважаєте: чи має рацію бабуся?