У свої 63 роки я вирішила піти на побачення. Як все пройшло

Spread the love

Я вже вважаюся літньою жінкою, але мені вдалося в 63 роки зустріти чарівного чоловіка і сходити з ним на побачення. Познайомилися ми на сайті знайомств, про це я сьогодні і розповім.

Внучка у мене дуже часто по різних сайтах лазить, я таким раніше і не цікавилася. Я вважала себе вже простою бабусею, якій й думати не варто про всякі сайти знайомств. Але якось вона заладилося, мовляв, давай реєструватимемося, тут багато чоловіків твого ж віку.

Я відразу відмовлялася заради пристойності, але самій було дуже цікаво. Якщо дідусі сидять на цих сайтах, значить, і наречені їм потрібні. Як кажуть, на кожен товар є свій купець.

Я – доглянута жінка, а роки – це лише дата в паспорті. Багато моїх подруг вже й не мріють про полум’яні почуття, а я б не проти скрасити свою самотність. Якщо трапиться хороший чоловік, чому ж не прожити старість в задоволення?

Внучка анкету заповнила. Ми з нею разом вибрали гарну фотографію. Минуло півгодини, а три чоловіки вже запити мені кинули. Двоє з них мене не вразили, питання у них були дивні, та й зовні вони мене не приваблювали. А ось третій примірник мене зачепив. Ось він і запросив мене на побачення в кафе.

Я вбралася на побачення, як на парад. Записалася заздалегідь на манікюр, внучка мені зачіску і макіяж зробила. Я купила собі нове плаття, начепила білий берет і кашемірове пальто. А мій суджений-ряджений прийшов у звичайній сорочці в клітку! Ви уявляєте? Він, напевно, думав, що якась простачка до нього на побачення прийде.

Він від подиву аж перепитав мене, чи я до нього на побачення прийшла. Потім він заспокоїлася, ми познайомилися і вирушили в кафе. Він замовив нам по капучино, більше нічого не пропонував, я і не нав’язувалася. Ми базікали, але потім мій кавалер щось притих.

– Що трапилося? – запитала я.

– Та нічого. Ось просто задумався я. Ти така красива і ефектна жінка, у тебе, напевно, дохід вищий середнього, такі прості роботяги, такі як я, тебе не цікавлять. У тебе має бути якийсь багатий залицяльник …

У мене прямо дар мови пропав. Я вбиралася до нього, щоб створити враження, а, виявляється, треба було в домашньому халаті на побачення йти.

– Який залицяльник? Якби я була не самотня, я б ходила на побачення з іншими чоловіками?

– Ну, жінка ж не дурна. Такій красуні я б не сподобався. Я не хотів говорити, але якщо вже зайшло справа … Може, ти хочеш квартиру мою забрати, а потім з чоловіком своїм поділитися? Такі жінки самотніми не бувають, тому я шукаю якийсь підступ. Бувають же жінки, які пенсію відбирають, квартиру на себе переписують, а потім чоловіки бомжують на вулиці. Але ти, правда, вибач мене за такі думки …

Я просто встала і пішла. Ходити на побачення я більше не мала бажання. Зате я зрозуміла, чому він нічого не замовляв, думав, що мені гроші від нього потрібні.

А як ви вважаєте, як я повинна була поступити?