Чоловік заявив, що я у нього для роботи по будинку, а не для любові

Spread the love
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Я-то заміж по любові виходила, чоловіка свого просто обожнювала, хотіла заради нього робити все, що попросить і ще трохи зверху. На момент, як прозріла, вже синочку п’ятий рік йшов. І шлюбу нашому шостий.

Особливої уваги від чоловіка я за ці роки не бачила, але думала, так і повинно бути. Що до весілля – вся краса і романтика, потім не до дурниць. Потрібно удвох виживати, справлятися з труднощами. І була чоловікові надійним тилом.

Він не дарував мені квіти, не балував подарунками, але я і згодна була: навіщо вся ця показуха? Адже треба і гроші на машину відкладати, і житло розширювати. Слава Богу, думала, не як у подруг чоловіки, що останнім на шампанське з ікрою спустять, потім займати бігають.

Я працювала. Після роботи друга вахта, випрати і попрасувати, прибрати і дитину чимось зайняти. Готувала і на сім’ю, і ще свекрусі носила, вона не любила біля плити стояти. Загалом жили, як усі живуть.

Але зауважила якось, що чоловік не рветься мені допомагати. Не підхопить дитини, коли я за ним розбиту чашку прибираю. Не рветься винести сміття, щось полагодити. Зате сусідка наша по дачі, що приходить до нас з чоловіком на чай, викликає у нього такі пориви.

На їх дачі вони з сусідом щось б’ють, лагодять, навіть готують. А дружина та завжди доглянута, зачесана, манікюр свіжий. Сідають чай пити.

– Ти за дружиною сходи, – кажуть сусіди, чоловік відмахується:

– Їй ніколи …

А мені і справді нема колис, я як кінь і за грядками, і за сином, і закрутки … Який там манікюр!

А сусід затримається в місті, так чоловік летить до сусідки рятувати: то води накачає, то на дачі щось робить. А мені хто води накачає? Тільки руки мої власні накачені.

Якось не витримала, висловила йому, мовляв, сусідка білоручка, а я від тебе допомоги не бачу. Для того заміж виходила, щоб ти на моїх очах на чужому городі працював?

– А для чого ще? – здивувався чоловік, – може, тобі квіти почати дарувати? Ти дружина, ти мати, ось і працюй, щоб залишатися дружиною і матір’ю. Я господиню в будинок брав, не вистачало, щоб ти нігті фарбувала тут!

– А чого тоді допомагаєш цій, з нігтями?

– А не твоє діло, у тебе он молоко кипить, а ти тут рот відкриваєш! Не подобається – вали, хто тобі допомагати буде?

Подумала я, а мені ж і так ніхто не допомагає. Зібрала його речі і виставила з дачі. Одній мені тут роботи набагато менше. Не для того батьки її мені віддали, щоб він в чужому городі пасся.

І з квартири речі забрала. Так три роки аліментів не бачила. І до дитини не їде, і справами не цікавиться, так син в перший клас і пішов без тата. І як же мені легко жити стало! Та й сусід по дачі постійно допомагати приходить, свою-то красуню виставив разом з лаком для нігтів.

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •