Я збирала чеки в магазинах: чому я покинула ідеального чоловіка

Spread the love

Там, звідки родом Тамара, можна купити однокімнатну квартиру за 500 тисяч гривень. Що вона і зробила, живучи з чоловіком у великому місті. Тільки він про це не знав.

– 50 тисяч за пологи. Він у відрядженні був, я народила в звичайному пологовому будинку, не заплативши ні копійки. А йому сказала, що наша дочка з’явилася на світ в приватному центрі, – розповідає Тамара.

Гроші, які залишав Тамарі чоловік на продукти, вона витрачала з розумом: супи, каші, овочеві салати, сезонні фрукти. Надмірності, на зразок м’яса, ковбаси, сиру і делікатесів, з’являлися на столі тільки під час присутності Анатолія вдома.

– Речі доньці на сайтах оголошень купувала, пакетами. Якщо безкоштовно віддавали – забирала. Чеки в магазинах дитячого одягу брала. З дитиною сусідки сиділа, за гроші, – пояснює Тамара джерело коштів на покупку квартири.

Найважливішим було те, що під час відсутності Анатолія, до Тамари приїжджала її мама, а сама Тамара йшла працювати, залишаючи дочку з бабусею:

– Клінінг. Куди мене ще могли взяти без освіти? Я ж поступати приїхала, два курси провчилася, потім Толя наполіг, щоб я домогосподарством займалася.

Дружина з глибинки, яка не має в своєму активі освіти, нерухомості, друзів і хороших подруг, виявилася ідеальним варіантом для домашнього тирана.

Вдома сиди, нікуди не ходи, бав чоловіка. Не задовільниш – можна стусанів отримати та стусаном під п’яту точку пригрозити. А вагітність Тамари стала справжнім подарунком для її чоловіка – все, тепер точно нікуди не дінеться! Можна не стримуватися і перестати розраховувати силу удару.

– Мама вночі в квартиру Толі пробиралася, як злодійка. Щоб сусіди не побачили, а потім Толі НЕ донесли. Знали, як ми живемо, при зустрічі очі відводили. Кому яке діло до проблем в чужій сім’ї? На третьому місяці вагітності зрозуміла – треба тікати, далі буде гірше. Почала готуватися.

Чеки Тамара оберемками брала в магазинах. Шукаючи потрібний, вона акуратно відкладала його в стопочку, призначену для звіту перед чоловіком. Різницю – в кишеню.

Дрібні купюри Тамара міняла в різних банках, побоюючись потрапити на очі кому-небудь із знайомих Анатолія. А за кілька днів до його повернення, її мама забирала готівку і їхала. Так само, під покровом ночі.

– Доньці 2 яблука куплю, по чеку – кілограм був куплений. Кефіру – половинку літра візьму, по чеку – літр, – пояснила Тамара задумку з чеками.

З зекономленої дрібниці та від підробітків гроші і набралися. Плюсом ті кошти, нібито за пологи. Два з гаком роки Тамарі знадобилося, щоб «заробити» на невелику однокімнатну квартиру.

– Мама її купила, мені подарувала. Я дочекатися не могла, коли Толя знову поїде. Речі зібрала, на розлучення подала і поїхала.

Анатолій намагався повернути утікачку, обіцяючи їй то щасливе сімейне життя, то погрожуючи карами за свавільну втечу.

– Нову пасію знайшов, тільки третьокурсницю. Нам з донькою так і сказав – вдалого злиденного життя з мамою в однокімнатному сараї. Так я йому про свою квартиру і не сказала.

Навіщо? Менше знає, краще спить. На аліменти подавати не стала, не хочу, щоб щось нас пов’язувало. Дочка в садок ходить, я працюю.

Совість за обман Тамару не мучить:

– Все, що зекономлено, то зароблено. Та й гріх від подібного чоловіка не втекти, грошей заробимо. Можна було відразу піти, мама б нас не вигнала. Якби не постійні відрядження, так би і зробила.

Але я вирішила хоч трохи наше з донькою майбутнє забезпечити. Вона маленька була, і не згадає про поведінку батька.