Я вибрала чоловіка, а не сина – тепер про це шкодую

Spread the love

Зараз мені 36 років. Я вже другий раз одружена. У першому шлюбі я народила сина. Йому 12 років. Він займається спортом, добре вчиться і взагалі тямущий хлопець. Я живу з молодшим сином і чоловіком, а старший син живе з бабусею.

Не треба мене засуджувати. Зараз я б поступила по-іншому, а раніше … Я просто хотіла бути щасливою і пішла на поводу у свого теперішнього чоловіка.

Мій перший чоловік був льотчиком. Ми весь час поневірялися по різних військових містечках. А якщо чоловік їхав один, він мені зраджував. Причому, він цього не приховував. Мало того, він почав мене бити. Потім просив прощення і благав не йти. Я була молода-зелена – вірила кожному його слову.

Після скорочення його звільнили. Без роботи він божеволів, зривався на нас з сином. Я вирішила подати на розлучення і поїхати до батьків. А незабаром мама померла через рак, ми залишилися зовсім одні.

У тата був один приятель. У нього була сім’я, але він розлучився. Він почав до мене залицятися, незважаючи на значну різницю у віці. Я відчувала поруч з ним себе, як за кам’яною стіною. Мені так подобалося це почуття!

Він зробив мені пропозицію. Я погодилася. А потім пішли умови – він був проти того, щоб мій син жив з нами. Я вже була вагітна, боялася залишитися одна з двома дітьми. І погодилася. Можливо, ще й гормони дали своє. З тих пір син живе у свекрухи. Вона дуже любить Сашу. Я це знаю.

Минуло вже два роки. Старший син приходить до мене тільки тоді, коли чоловіка немає вдома. Я до нього навідуюсь частіше. Відносини між нами натягнуті. Мені здається, він бабусі більше довіряє, ніж мені.

Правда, гроші на утримання Саші чоловік дає. Я зараз розумію, що даремно так вчинила. Так, я, начебто, щаслива, ні в чому не потребую, але всього цього домоглася ціною щастя старшого сина. Він став чужою людиною, адже я його зрадила. Так, саме так він вважає. Сашка ображається на мене. І я думаю, з віком ця образа виллється в щось жахливе.

Багато мене засуджують, і я сама розумію, що зробила помилку. Виходу у мене немає – я заручниця золотої клітки. Якби я працювала, може бути, зважилася на розлучення, а так я повністю залежу від чоловіка. Та й куди мені з двома дітьми?

Милі жінки, не повторюйте моїх помилок – не дозволяйте собою маніпулювати!