Якими були студенти 40 років тому?

Фотографувалися в минулому столітті набагато рідше, ніж зараз. Дорого це було, фотоапарат опинявся не в кожній компанії. Але скільки ж спогадів вони викликають, ці шматочки картону!

Школу я закінчила в 79, вузу в нашому місті не було. А значить, потрібно було вирушати до обласного центру.

Це сучасні підлітки перебирають вузи, вередують і не особливо переживають, поступлять чи ні. Вони впевнені, спосіб знайдеться. Або бюджет, або платний варіант.

Але в ті роки все робили грунтовно і на століття. На все життя вибирали роботу. Назавжди одружилися. І освіту здобували грунтовну.

Цим пишалися.

А вже як пишалися червоним дипломом!

Так що там говорити, навіть синій не купити було ні за хабарі, ні за зв’язки. А ось вилітали часто. Тому освіту цінували.

Інститути зі свого боку вкладали в юні голови найцінніші знання і навички.

А життя в гуртожитку робило з ніжних діток дорослих самостійних людей.

Як багато втрачають ті, хто закінчує вчитися після шкільного випускного! Студентське життя – немов поступова ініціація у доросле життя.

Перший етап загартування недавніх абітурієнтів – поїздка в колгосп. Картопляні поля чекали молодих людей разом з викладачами. Недавні домашні дітки, які не знали тяжке життя, відриваються від знайомого укладу.

Вони повинні вижити в важких незвичних умовах, порозумітися з незнайомими людьми і ужитися у великій компанії. Всі були на виду, навіть вмивалися один у одного на очах в рукомийнику. Іноді в ньому вода замерзала.

Ці поїздки цінували потім, повернувшись додому. Вони ставали хорошим досвідом. Адже різношерсті компанії гуртувалися в колективи, було видно, хто є хто. Картопля – не нічний клуб, тут пил в очі не пустиш.

Гуртожиток – ще один етап. Загальний душ, загальна кухня. Постійна взаємовиручка, тренування особистих кордонів, життя вчотирьох в одній кімнаті – доводилося вчитися жити із людьми.

Студенти вчилися підробляти, прикривати один одного на лекціях.

Влітку їздили зі будзагонами, заробляли на новий одяг і взагалі на життя. А заодно освоювали робочі спеціальності: хіба мало, як повернеться доля.

Ось такий він був, радянський інститут: крім нових знань вчорашні діти проходили справжню школу життя. До отримання диплома вони ставали зовсім іншими людьми.