Чому я не хочу жити зі своїми дорослими дітьми і чому вважаю, що діти взагалі повинні жити окремо від батьків

Коли дочка з чоловіком залишилися на вулиці через несумлінного ріелтора – вони зрозуміло прийшли жити до мене. Але як тільки з’явилася можливість вони переїхали. Люблю своїх дітей і онука, але вважаю, що дорослі діти все ж повинні жити окремо від батьків, особливо в тих випадках, коли у них своя сім’я.

Поясню на своєму прикладі:

Я більше 10 років живу одна. У мене свій графік – рано встаю і лягаю, з 4 ранку голосно дивлюся телевізор. Коли всі живуть разом, необхідно навіть в таких дрібницях шукати компроміс, а площа не завжди дозволяє мати кожному свою кімнату і той же свій телевізор.

У кожного різні уподобання в їжі. І якщо тут ще можна окремо кожному готувати, то банальні покупки продукти, пакування їжі в холодильник і навіть сам процес приготування їжі стають з часом каторгою.

Різні погляди на життя і побут в цілому. Я вже не люблю галасливі компанії і свята. Діти молоді – до них гості, вони в гості. Мені цього не потрібно.

ІНайголовніше, в будь-яких сім’ях трапляються сварки і мені як матері в будь-якому випадку буде шкода свою дитину. Я не хочу цього ні бачити, ні чути. Вони посварилися і тут же помирилися, а у мене в душі осад залишився.

Навіть живучи окремо, я зайвий раз не лізу ні з розпитуваннями, ні з порадами. розповідають і так начебто все, рада потрібна самі запитають. Я рада бачити своїх дітей хоч кожен день, хоч з ночівлею, але жити з ними постійно під одним дахом, я вже не хочу.

Я не знаю, скільки я ще проживу – може 10 років, може 20, а може і рік. І цей час я хочу прожити так, як хочу я.