Дружина 15 років чекала чоловіка з заробітків, а він жив з новою сім’єю в сусідньому будинку

Раніше, поки виробництво не розвалилося, чоловік Анни, Сергій, працював як всі. Вранці йшов, ввечері повертався додому. Потім роботи не стало, і Сергій поїхав на заробітки в столицю. Кілька місяців працює в сотні кілометрів від дому, потім приїжджає у відпустку на пару трійку тижнів.

Анна спочатку сильно сумувала за чоловіком. Та й двох дітей одній було нелегко виховувати. Але поступово звиклася з роллю такої дружини. Адже Сергій добре заробляв, і це дозволяло сім’ї не бідувати.

Але з чергової своєї поїздки Сергій не повернувся. Загалом, вже бувало, що чоловік затримувався, якщо замовлення не встигали вчасно здати. Тому спочатку Анна не хвилювалася. Однак, тиждень за тижнем, але чоловік все не повертався. І телефон його постійно був «поза зоною».

А десь приблизно місяця через чотири абсолютно випадково зустріла Анна на вулиці одного колегу її чоловіка, який разом з ним працював. Здивувалася, що він не на роботі .. Запитала про Сергія. Тепер уже здивувався колега. Сказав, що той пішов з роботи ще до останньої поїздки. Мовляв, знайшов більш спокійне місце.

Після цього Анна написала заяву про зникнення чоловіка. Його, звичайно, шукали. Але ж доросла людина, він може сам вирішувати свою долю. Загалом, як би там хто пошуки не вів, але його так і не знайшли. А Анні залишилася чекати. Чекати, сподіватися і вірити.

Так пролетіло цілих п’ятнадцять років. Виросли діти, сама Анна з молодої красуні перетворилася в втомлену життям жінку «за сорок». А все ще чекала, все ще на щось сподівалася. До тих пір, поки не зустрівся їй Олег.

І потихеньку, з оглядкою, трохи лякливо її серце почало відтавати від свого п’ятнадцятирічного застою. Зрештою, Анна зважилася розрубати цей «гордіїв вузол», і почати нове життя. А то так і життя пролетить, не помітиш. До того ж дочка з сином цілком були на її боці. Навіщо стільки часу чекати людину, яка все одно ніколи вже не повернеться?

Та тільки він повернувся. Через вісім місяців після того, як Анна з Олегом стали жити разом. Правда, Анна насилу впізнала в волоцюзі на порозі їхнього будинку Сергія. А правда про те, як він поїхав і не повернувся, виявилася стара, як світ. Інша жінка.

Вона у нього давно була. Та тільки потім їй набридло бути коханкою. Ось і поставила його перед вибором – або він стає цілком її або нехай повертається в сім’ю. Сергій вибрав перший варіант.

Багато мужиків в таких ситуаціях зізнаються дружинам в зpaді, і лише потім йдуть із сім’ї. Але Сергій побоявся такої розмови, і зробив все «по-англійськи». А потім п’ятнадцять років жив, як шпигун. Працював без оформлення, по вулиці ходив з оглядкою.

Згодом їх сімейне життя зіпсувалося. Не виправдав Сергій очікувань нової коханої. І одного разу вона зібрала йому речі і зажадала забиратися і з її будинку і з її життя. Але найдивніше виявилося в тому, що квартира, де жив Сергій з новою любов’ю, перебувала в будинку на сусідній вулиці, буквально за сотню метрів від того місця, де проживала Анна з дітьми.

І ніхто з них за цей час жодного разу один з одним навіть випадково не зіткнувся. Правда, Сергій жив як пiдпiльник. Але все одно якось після цього з важкістю віриш, що земля справді кругла.

Загалом, вирішив Сергій йти на уклін до кинyтoї колись дружини. Однак, на цей бал він запізнився. І серце жінки вже було зайнято, і образи такої вона ніколи пробачити не зможе. Та й дорослі діти не зустріли блудного тата з широкими обіймами.

Звичайно, Сергій сподівався на те, що його пробачать. Але цього не сталося. Навіть діти не пробачили. А все тому, що вони пам’ятають, як їх мама мало не щоночі тихо плакала в своїй спальні, як все виглядала чоловіка в вікнах, як старіла і гасла в цій своїй тузі, як з надією бігла відкривати двері на будь-який дзвінок. І так всі ці п’ятнадцять років.

Таке життя могло звести з poзуму кого завгодно. Але, слава Богу, цього не сталося. Тому що, зустрівся Анні хороший чоловік, який зумів розбудити в ній нові почуття, а головне, бажання жити. Нехай з цього життя і викинуті цілих п’ятнадцять років …