Чи довго триватимуть ці “відносини”? Не знаю, але дуже хочеться, щоб вони ніколи не закінчувались.

Spread the love

Мені 33 роки, але відчуваю себе старшою. Я з того типу людей, яким по кайфу бути одній, ніж в оточенні друзів. У мене є подруга, але всього одна. Та й то … У нас з нею настільки дивна дружба, що … вона теж замкнута в собі особистість, не любить пустої балаканини. Зате я в ній впевнена на всі сто відсотків. Якщо трапиться якась біда, то на неї можна покластися.

Я довго вважала, що ось таким і буде моє життя.

З роботи я приходила годині о восьмій, розігрівала заздалегідь заготовлену вечерю, купалася і йшла дивитися серіал. Все перевернулося, коли я привела додому чергового хлопця. І не знаю, але щось в ньому було не так … Він був не такий, як усі попередні.  Після вечері навіть тарілку за собою помив. Ми пили чай, коли у нас трапився незвичайний діалог:

– До тебе завтра можна?
– Можна, можливо.

І все. Він приїхав на наступний день. Здивувало те, що з собою він узяв 2 пляшки пастеризованого молока, м’яких вафель зі згущеним молоком. Майже до глибокої ночі ми разом дивилися фільми, пили каву з молоком і їли вафлі. Я до нього відчуваю незрозуміле почуття : ніби й не любов, але якось дивно тепло і затишно з ним. Він не виносить мозок. Мені здається, що йому теж подобається бути поруч зі мною.

Чи довго триватимуть ці “відносини”? Не знаю, ось правда … Але дуже хочеться, щоб довше.

Іноді мені здається, що він мене доповнює. Дзеркальна копія. Ми дуже мало говоримо один з одним. Але нам так класно бути разом. Це непередаване відчуття бути поруч з ким-небудь рідним та просто мовчати.