Вміти гарно готувати – це не чоловіча справа. Чи не так?

Після розлучення я вирішив, що не хочу ні з ким зустрічатися. Дуже хотілося пожити в тиші. Мізки вимагали спокою. Але період самотнього життя у мене злегка затягнувся.

Не скажу, що до цього я мав чудові кулінарні навички, але картоплю міг посмажити, суп простий теж цілком міг зробити.

Але коли живеш один досить довго, то набридає харчуватися макаронами й сосисками. Навчився готувати смачну їжу. Одним словом, не голодую.

У п’ятницю ввечері приготував собі суп-пюре.

У суботу випадково зустрівся на вулиці з другом, якого з дитинства не бачив. І слово за слово – він дізнається, що я живу один. Запросив його в гості на обід. Налив спочатку супу-пюре, потім поклав м’ясо. Товариш запитав, “звідки така їжа?”. Відповів, що сам приготував. А потім він сидів і дивився на мене підозріло. Під кінець запитав, чи не гей чи я.

До речі, коли він за обидві щоки їв м’ясо, хвалився, що готувати він не вміє абсолютно, нібито це не чоловіча справа … Харчується він їжею або з супермаркету, або ковбасою. А потім ще здивувався, звідки у нього гастрит. Дійсно, звідки?