Тільки проживши з цією людиною три роки, зрозуміла, що всі ці роки він мене не любив

Я з сьомого класу була закохана в хлопчика з іншого класу. Фліртувати не вміла, тому привертала його увагу як вміла. Але він типовий хлопчик, не розуміє, поки не скажеш прямим текстом. І я написала йому записку, в якій постаралася донести всі ті почуття, які відчувала до нього. Погано чи добре вийшло? Не знаю.
Ефекту в короткостроковій перспективі ця записка не принесла ніякого. Він удав, що не отримав її. Я удала, що нічого не писала. Але я точно знала, що він прочитав.

Ми підтримували спілкування аж до 23 років. А потім він ні з того ні з сього почав сам йти на зближення. Я тоді була несказанно рада, адже я любила його всі ці роки. Зараз мені 26. У нас є спільна дитина. І тільки проживши з цією людиною три роки, зрозуміла, що всі ці роки він мене не любив. Жодного дня. Я бачу, що він не хоче повертатися додому, спілкуватися зі мною.

Нещодавно ми з ним посварилися. Сильно. І він бовкнув, що зробив мені послугу тим, що взяв мене за дружину. Зробив послугу! Це дуже багато пояснювало.

Я не розуміла мотиву його “панського жесту”. А потім виявилося, що йому було просто шкода мене. А ще він зробив послугу собі, оскільки мені батьки на вісімнадцятиріччя зробили подарунок і купили квартиру. Мені все більше здається, що він одружився з квартирою, а не на мені. Якби у мене не було свого житла, то він би ніколи й не “зробив би цього.