Я просто пожаліла чоловіка та намагалась йому допомогти. Хто ж знав, що все так обернеться

На роботі є колега … Дуже спокійний і стриманий. Начебто не дурник, але дуже тихий. І під час перекуру інший колега мені розповів, що той самий тихоня вже дві доби на роботі ночував. Його здав сторож.

Уявляю цю картину … Мені смішно, але ситуація жахлива, звичайно.

Я без всякого задуму запросила колегу на вечерю до себе додому. Мені його по-людськи стало шкода.

Нагодувала супом і постелила йому в залі на дивані. За вечерею колега розповів, що дружина його після корпоративу відправила спати на роботу: Мовляв, “де бухав – там і спи”. Я все розумію, але виганяти з дому за таке? Це не правильно! Квартира належить його дружині, тому діватися нікуди – пішов на роботу.

Ми ж повечеряли й пішли спати кожен у свою кімнату – нічого такого!

На наступний день годині о п’ятій з’явилася дружина колеги й почала істерику в офісі. Правду кажуть, що чутки поширюються швидше за швидкість світла.

Мені теж дісталося. Дізналася, наскільки я погана, раз зазіхнула на чужого чоловіка.

З’ясовувати стосунки свої вони продовжили вже поза офісом. Я не стала чекати закінчення вистави й після роботи поїхала в супермаркет, а потім додому. Увечері мені подзвонив той самий колега, якого я за день до того прихистила. Попросився в гості. Втрачати вже не було чого, я погодилась.