Досі не одружений. Та й не хочеться. Не збираюсь витрачати важко зароблені гроші на жінку

Мені 38 років. Досі не одружений. Та й не збираюся. Роки чотири тому навіть придивлявся до колег жіночої статі. Самотніх багато. Може все-таки варто спробувати?

Але все якісь проблемні. У красивій запити високі – подавай салони, кафе, речі. Інша начебто нічого, звичайно, не красуня, але з дитиною. Третя з характером. Вічні істерики. Я склав список в блокноті. Спостерігав.

Може і вийде що. Зарплата у мене невелика. Але є деякі заощадження. Так я думав і кожен день аналізував, кого ж вибрати. Але все зійшло нанівець, коли одружився мій друг.

Він познайомився з дівчиною. Вона його швидко взяла в оборот. Вечорами ходили вони в кафе, ресторани, кіно. У клуби їздили. Перед одруженням відпочили на морі. Потім зіграли весілля. Він як чоловік за все платив. Я теж думаю, що це правильно. Але підрахунок зробив. Всі гроші один витратив. Тепер вони живуть від зарплати до зарплати.

Я не скупий. Але прикро якось. Знайдеться якась особа – і все, що роками збирав, на неї витрачати доведеться. Та до того ж ще невідомо, що з неї візьмеш. Прати я сам можу, готувати теж. А потім ця вічна буденність, і почне вона пиляти: “Мало заробляєш!”.

Ні, це не про мене. Тому залишаюся самотнім. Турбот менше, та й проблем також.