І тільки тоді я зрозуміла, що у мене крім ненависної роботи і не було нічого

Відразу після отримання диплома я поступила на роботу в престижну організацію. Мені спочатку не особливо подобалася ця робота. Я недолюблювала тупуватого начальника, колег, які тільки те й робили, що лізли не у свої справи.

Але варто визнати, що всякий раз, коли я тільки збиралася йти або вдома відбувалося щось не дуже гарне, або збільшували заробітну плату.

Потім у нас змінився начальник. Декого звільнили. Всю компанію продали іншому власнику. Не можу сказати, що трапилися сильні зміни, але в якомусь плані стало краще і цікавіше. Стали працювати над великими цікавими проєктами.

Але все одно я кожен робочий день чекала п’ятниці. Це був мій улюблений день.

А всякий раз, коли наступали вихідні – я нічого не робила. Безцільно проводила суботу та неділю. Потім знову ненависна робота.

Чоловіка у мене немає, хобі теж. Знаєте, я зібрала достатньо грошей, щоб пару років нічого не робити та жити на заощадження.

Два тижні тому написала заяву за власним бажанням. Мене не змусили відпрацьовувати – відпустили в той же день. Мабуть, не таким вже й важливим співробітником я була.

Другий тиждень сиджу і байдикують. І вже все набридло. Хочеться знову повернутися на роботу. Хочеться влаштуватися на будь-яку роботу, аби не проводити безглузді вечора в повній самоті в порожній квартирі.

І тільки тоді я зрозуміла, що у мене крім ненависної роботи і не було нічого.