Їду я в електричці. Входить бомж. Синяк синцем. Морда опухла. На вигляд років тридцять. Озирнувшись, починає говорити

Їду я в електричці. Входить бомж. Синяк синцем. Морда опухла. На вигляд років тридцять. Озирнувшись, починає:

– Громадяни панове, три дні не їв. Чесно. Красти боюся, тому що сил немає втекти. А їсти дуже хочеться. Подайте, хто скільки зможе. На лице не дивіться, п’ю я. І те, що дасте, напевно, теж проп’ю! – і пішов по вагону.

Народ у нас добрий – швидко накидали бомжу гривень п’ятсот.

В кінці вагона бомж зупинився, повернувся до пасажирів лицем, вклонився в ноги.

– Спасибі, громадяни-панове. Дай Вам всім Бог!

І тут раптом сидить у останнього вікна злобного виду мужик, чимось схожий на селекціонера Лисенко, тільки в окулярах, раптом як закричить на бомжа:

– Мерзота, гнида, жебрати. Грошей просиш. А мені, може, сім’ю нічим годувати. А мене, може, звільнили третього дня. Але я от не прошу, як ти, мразь.

Бомж раптом дістає з усіх своїх кишень все, що у нього є, тисячі дві, напевно, різними папірцями з дріб’язком, і простягає мужику.

– На Візьми. Тобі треба.

– Що? – офігіваєа мужик.

– Візьми! Тобі потрібніше! А мені ще дадуть. Люди ж добрі! – суне гроші мужику в руки, відвертається, відкриває двері і йде в тамбур.

– Гей, стій! – схоплюється мужик і з грошима в руках вибігає за бомжем в тамбур.

Весь вагон, не змовляючись, замовк. Хвилин п’ять ми всі уважно слухали діалог в тамбурі. Мужик кричав, що люди – лайно. Бомж запевняв, що люди добрі і прекрасні. Мужик намагався повернути гроші бомжу, але той назад грошей не брав. Скінчилося все тим, що бомж пішов далі, а мужик залишився один. Повертатися він не поспішав. Запалив сигарету.

Поїзд зупинився на черговий станції. Вийшли і увійшли пасажири.

Мужик, докуривши сигарету, теж увійшов назад в вагон і присів на своє місце біля вікна.
На нього ніхто особливо не звертав уваги. Вагон вже жив своїм звичайним життям.
Поїзд іноді зупинявся. Хтось виходив, хтось входив.

Проїхали зупинок п’ять. Ось уже й моя станція. Я встав і пішов на вихід.

Проходячи повз мужика, я кинув на нього швидкий погляд. Мужик сидів, відвернувшись до вікна, і плакав …