Вирішила допомогти вагітній дівчині, a знайшла дочку. Ось так в старості я стала мамою

Spread the love

Була п’ятниця. Я збиралася на вокзал, їхати на дачу. На пероні я побачила вагітну дівчину. Вона сиділа і тоскно дивилася в далечінь. Біля неї був пакет з речами. Відразу було видно, що дівчина їде на короткий час. Повернувшись з дачі, я знову її побачила на тому ж місці. Вона була в тому самому одязі і з пакетом. Я вирішила з нею поговорити.

– Ви пробачте мене за нав’язливість. Я бачила вас на цьому ж місці в п’ятницю. Ви не можете поїхати?

– Нікуди я їхати не збираюся. Я тут живу. Чоловік виставив мене за поріг.

З’ясувалося, що у дівчини не було рідних і близьких. Вона сама з дитбудинку. Допомоги у перехожих вона соромилася просити. Я вирішила їй допомогти. Запропонувала поїхати до мене. Дітей у мене немає і чоловіка теж.

Вранці наступного дня дівчина поділилася своїми бідами. Її звуть Лариса і їй 21 рік. Сама вона дитбудинку. Цивільний чоловік багато пив і гуляв. Вирішила Лариса спробувати щастя в столиці. А що тепер робити буде не знає. Адже їй скоро народжувати і на роботу з таким животом її навряд чи візьмуть.

Куди ж я її тепер відпущу? Сказала, що поки вона поживе у мене, а далі видно буде. По знайомих назбирала дитячих речей, ліжечко купили, коляску. Незабаром Лариса народила дочку. Така красива і міцненька. Я влаштувала її на роботу до знайомих. Вона виявилася відповідальною і вчилася швидко. Мої знайомі були нею дуже задоволені і її кар’єра почала стрімко розвиватися.

Стали ми з Ларисою рідними людьми. Для Валентини я була рідною бабусею. Віддали ми її в садок на 2 роки.

Нещодавно Лариса прийшла і сказала, що начальник фірми зробив їй пропозицію і вона не знає, що робити. Я була дуже рада за неї. Через три місяці вона вийшла заміж. Часто приїжджають до мене в гості. Ось так на старості років я стала мамою і бабусею.