Тягнув на собі рідних, не докоряючи ні словом, але перетворився в безсовісного, коли захотів трохи часу і ресурсів залишити собі

Це відчуття – гірше нікуди. Тобі гірко і соромно, хоча накосячив не ти. Тебе люблять, кажуть добрі слова – але лише до тих пір, поки вигідно. Якщо ж фінансовий струмочок вичерпується, зникають і прихильність і любов.

Мені зараз 30, я звик працювати на знос, але домігся – купив приватне житло.

Думаю, в такому віці обтяжувати собою батьків просто непристойно, і так виростили, вивчили. Повинні і для себе пожити, поки здоров’я дає.

Загалом, накопичив я грошей на перший внесок, оформив всі документи – і ось, живу тепер щасливо на власній території.

Батьки і молодша сестричка приїхали на новосілля.

Упевнений, близькі повинні за мене порадіти. Я ж колись за три роки навчання сестри в університеті заплатив. Вона вже доучується, сама щосили працює.

Ну я і сказав, що навчання оплатити їй під силу, на худий кінець, можна теж кредит невеликий взяти. При акуратному підході швидко розплатиться. А мені потрібно і про себе подумати, тим більше, відкладати нікуди, далі доведеться нам про батьків піклуватися.

І тут понеслося …

Сестра орала, що я свoлoтa, що вона й не починала б вчитися, знай, що я її кину ось так. Міг би і почекати з житлом пару років.

Батьки влаштували істерику, не планували їй допомагати, у них вже путівки на море в голові.

Ніхто не подякував, що я три роки за навчання платив. Ніхто не згадав, що грошей на путівки теж я дав.

І навіть не привітав з новосіллям. Розвернулися і пішли, сказали, живи, як хочеш, гaд невдячний …