Ольга не хотіла мати дітей, але через три роки щасливого шлюбу чоловік привів додому маленьку дівчинку

Spread the love

Ольга вийшла заміж досить пізно. Жінці було 35 років, коли нарешті вона зустріла Анатолія. Чоловік їй ідеально підходив: він був добрий, турботливий і працьовитий, а ці якості Оля дуже цінувала в представниках сильної статі. Але найбільший плюс Толіка був в тому, що він не хотів мати дітей. І в цьому їх плани на життя ідеально збігалися.

Але, проживши три роки в щасливому шлюбі, пара ледь не опинилася на межі розриву. Все тому, що одного разу без попередження і узгодження з дружиною Анатолій прийшов з роботи, тримаючи маленьку дівчинку за руку.

– Познайомся, це Еля. Ти вже її знаєш заочно – це дочка моєї молодшої сестри. Наталя їде за кордон на 2 роки, їй потрібно грошей на квартиру заробити. Просила, щоб ми за нею пригледіли. Коли вона обживеться на новому місці, то обов’язково за нею приїде, – винувато пробурмотів чоловік.

Ольга була в сказі. Безумовно, вона чула про Елю, яку Наталя народила три роки тому. Але вона ніколи дівчинку не бачила, так як сестра чоловіка жила далеко і в гості до них їхати не поспішала, та й сама ніколи не запрошувала. Ольгу це влаштовувало. А тут як грім серед ясного неба: ця дівчинка виявляється в її будинку. І ні на день, ні на місяць, а на цілих 2 роки!

Поки Еля зацікавилась мультиком, який Толік їй включив на планшеті, Ольга потягнула чоловіка на кухню і прошипіла:

– Ти зовсім з глузду з’їхав. Я своїх дітей не хочу, а тут чужа дівчина. Як ти міг? Чому не попередив? Чому не спитав моєї думки?

Анатолій тільки і зміг сказати, що знав реакцію дружини, тому і тримав в секреті приїзд сестри з донькою. А дівчинку не взяти не міг, їй більше йти нікуди, родичів інших у дитини немає.

Ользі довелося змиритися з новою мешканкою їхнього будинку. Наталя, вручивши дочку брата десь на вокзалі, покотила в аеропорт, так і не заїхавши поговорити з жінкою. Найцікавіше, що вона не приїхала за дівчинкою і через 2 роки, як було обіцяно раніше.

По скайпу горе-матір вибачалася і казала, що поки не час: немає грошей, з роботою туго, квартиру ще свою не купила. Мовляв, дівчинці тут буде зовсім погано. Навіть сльози дитини не змусили її змінити рішення. Здавалося, що вона просто знаходила різні причини, тільки щоб не забирати рідну дочку.

Тому Ольга повністю замінила Еліні маму. Спочатку її багато дратувало і злило, але з часом вона дуже прив’язалася до племінниці чоловіка. Дівчинка виявилася дуже доброю і слухняною, вона вчилася добре в школі, допомагала жінці по господарству і навіть змогла стати їй справжньою подругою. Тому, коли через 8 років Еля вперше боязко назвала Олю мамою, серце її розтануло.

Оля плакала, обнявшись з нерідною донькою. Вона стала для неї промінцем сонця в її житті.

Наталя так і не з’являлася. Вона періодично ще виходила на зв’язок, але з часом ці дзвінки поступово зійшли нанівець. Виявилося, що вона там вже встигла завести нову сім’ю, по суті, Еля була їй не потрібна. Тому не було її ні на випускному, ні на весіллі дочки. А коли вона повернулася додому через багато років, то дуже здивувалася, що дочка називає мамою іншу жінку.

– Еля, їдь зі мною за кордон, там краще життя і для тебе, і для майбутньої дитини. Там кращі перспективи, ти не будеш потребувати, роботу хорошу знайдеш.

Але Еля відмовилася. Для неї вже не було кращої мами, ніж Оля. Та й дівчина розуміла, що коли вона була маленька, то мамі була не потрібна. Тепер же та хотіла, щоб доросла дочка була поруч: старість була не за горами. Але ось Еля вже в ній мами не бачила. Тому, пересварившись з усіма, Наталя поїхала знову. А її дочка залишилася.

До кінця життя Ольга дякувала Богу, що він послав до неї цю дитину багато років назад. І картала себе, що спочатку хотіла її вигнати або віддати в дитбудинок. А ще Оля дуже пошкодувала, що не народила власних дітей. Адже тільки тепер, коли їй було за 60, вона зрозуміла, яке це щастя, коли вони є. І справа зовсім не в горезвісній склянці води, справа в увазі та турботі, підтримці і опорі.

У Ольги було багато знайомих і друзів. Але жінка побачила, що подруги подругами, але у кожної з них свої сім’ї і проблеми. Чоловік відмінно поділяв з нею дозвілля і побут, але він, як би не старався, не міг замінити дочірню любов, в якій, як виявилося, має потребу кожне жіноче серце.