Мамо, я не потрібна Славіку «з причепом», він тоді мене заміж не візьме. Нехай донька з тобою живе. Після цих слів мама вирішила взяти ситуації у свої руки

Spread the love

Анжелі було соромно за свою дочку Таню, коли у неї почався підлітковий період. Мати прекрасно знала про складнощі пубертатного віку – у неї ще старший син Саша є, але у нього все було по-іншому – так – бився в школі, так – хамив, але переріс, та й армія виправила. Зрозумів, що треба братися за голову, вступив до інституту в іншому місті і поїхав.

Прийшла черга Тетяні пережити цей вік. Ні, вона не грубила, не була агресивною, а навпаки – стала якоюсь мовчазно-таємничою. Те, що вона цікавиться хлопчиками, Анжела знала, але не піднімала паніку – в 12 років всі цікавляться, це просто перші зачатки закоханості: всі ці переглядки, листування, легкий флірт і інше.

Зростає дівчинка! Але ось коли Тані було 13 років, сусідка розповіла Анжелі, що бачила її дочку в під’їзді з хлопчиком.

Був скандал. Мати підняла переписку дочки з якимось Павликом, нічого там, правда, страшного не було, але все одно: замість того, щоб думати про навчання, у Тані в голові тільки Павлик. Після цього скандалу дочка ще сильніше замкнулася, стала ретельно витирати переписку в СМС і в соцмережах.

В невеличкому районному місту, де жили Таня з Анжелою поповзли чутки про те, що Таня в свої 16 років вже давно зустрічається з хлопчиками і не так просто. Торкнулися і Анжеліну особисте життя – то, що вона народила дітей від двох різних чоловіків, а з другим навіть розписана не була, мовляв: «Яблучко від яблуньки недалеко падає!».

Анжела голосно лаялася з дочкою, плакала, молила її одуматися, подумати про своє життя, відганяла хлопців від своєї квартири, але все марно – Таня стала тікати з дому. В результаті в 17 років вона прийшла до матері з повинною головою:

– Мам, я вагітна!

– Хто б сумнівався, Танічка! – спокійно сказала мати. – Можна ще щось виправити?

– Ні! Уже третій місяць пішов, я не відразу зрозуміла!

– Ох як це правильно звучить «не відразу зрозуміла»! А ти взагалі щось міркувала, коли робила дитину? Хто батько!

– Женя, напевно. Або Вовка. Я з Вовкою посварилася, а потім був Женька. Швидше за все він!

Ну да, плітки так просто не народжуються! Ні юності, ні навчання у Тані вже більше не буде. Не стали з’ясовувати – хто там батько, і так ганьба на все місто. Приїжджав Саша, вилаяв сестру, хотів влаштувати прочухана Вові з Женею, але Анжела його переконала, що немає ніякого сенсу – сама Таня така, що з нею зробити?

Таня змінилася. Замість втікачки вона стала раптом такою мамою-мамою, після того як народила Василину. Дала дитині по батькові Євгенівна, хоч це нічого і не значило. Цілий рік Таня вела себе зразково – годувала, гуляла, укладала Василину спати по режиму, але рівно до тих пір, поки дитину не посадили за стіл з ковпачком і не поставили перед нею торт з однією свічкою.

Але коли на вимогу керівництва Анжела почала працювати з дому, Таня відчула себе вільніше – мама мимохідь стала возитися з онукою, а значить можна відпроситися у мами і до подружок побігати.

Анжела на якийсь час шкодувала дочку – ну що вона дійсно весь час вдома і вдома ?! Але тільки варто було дати Тані послаблення, так вона знову взялася за старе: «Я у подруги переночую». Ага, як же, у подруги.

Так минуло півроку, і шеф запросив всіх своїх підлеглих повернутися в офіс. Але Таня увійшла у смак і стала в нахабну пропадати тижнями. Сльозами, благаннями і погрозами її було не умовити їхати додому. Довелося звільнитися, і брати роботу на дім: знайшлося дві організації, яких влаштувало те, що бухгалтер працює поза офісом.

Таня приїжджала, але затримувалася ненадовго, і аргументувала це тим, що ось-ось влаштує своє особисте життя, вийде заміж і забере Василину. Наречений вже є, навіть з однокімнатною квартирою, але головне, дати йому дозріти!

Перед Новим Роком Таня приїхала додому і сказала матері:

– Мам, я заміж виходжу, заяви вже подані, в січні розписуємося. Чоловік хороший, Славіком звуть.

– Ну от і добре! – відповіла Анжела. – Ти за Василиною приїхала?

– Ні мам, я за деякими речами, – відповіла Таня. – Нехай поки Василиеа у тебе поживе. Я і так підло поступила, Славік не знав, що у мене дитина, навіть коли ми заяви подали. Тільки потім йому повідомили, що у мене дочка. Був грандіозний скандал, Слава сказав, що йому я з причепом не потрібна, хотів навіть заяву забрати.

Я йому сказала, що моя дочка нічого йому не буде коштувати, і довелося збрехати, що ти сама не віддаси нам Василину. Загалом, поки так.

– З яким ще причепом? – обурилася Анжела. – І ти, після того, як твою дочку причепом назвали, не тріснула свого Славика по щоці? Ти в своєму розумі?

– Так, мама, в своєму, не заважай, дай речі зібрати, там знизу машина стоїть, нас зі Славіком на 5 хвилин привезли і водій поспішає.

– А, так ти ще й зі Славіком приїхала? Де він? – Анжела виглянула у вікно, побачила синю машину і хлопця, який сидів на лавочці біля під’їзду. – Ну зараз я йому!

– Мама, не треба! – закричала Таня, але було вже пізно. Анжела, накинувши куртку, побігла в тапочках вниз по сходах по під’їзду.

– Ти Славік? – закричала вона хлопцеві. Той в розгубленості закивав головою. – Це дочка майбутньої твоєї дружини причепом називається? Ти що – береш дівчину в дружини і не знаєш про її минуле? Навіть паспорт її не дивився?

– Та ви що, пані? – обурився Славік. – Ми тільки вчора заяву подали! Я давно знаю, що у Тані дитина, але я відразу їй сказав, що татом бути чужій дитині не готовий. Вона сказала, що ви берете дитину на себе. Так що – є якісь проблеми?

– Славік, не слухай її, поїхали! – Танька заскочила в машину з сумкою, слідом за нею Славік, і парочка поїхала.

Потім Таня дзвонила ніби як привітати матір з Новим роком, а насправді ледве дорікнути її в тому, що вона засмутила її весілля зі Славіком, вони забрали заяву, але живуть разом і тепер знову треба чекати, коли він дозріє на одруження.

Анжела вимагала дочку повернутися додому, але та сказала, що не повернеться, навіть якщо мати віддасть в дитбудинок власну внучку. Так і живуть ці двоє: Анжела і Василина, а Таня майже не дзвонить.

А який сенс – вони тільки лаються, особливо коли мати нагадує їй про її дитину. «Причіп» Тані дійсно не потрібен.